1. Хто має право на одноразову оплачувану відпустку при народженні дитини?

Одноразова оплачувана відпустка при народженні дитини тривалістю до 14 календарних днів (без урахування святкових і неробочих днів) надається не пізніше трьох місяців з дня народження дитини таким працівникам:

  1. чоловіку, дружина якого народила дитину;
  2. батьку дитини, який не перебуває у зареєстрованому шлюбі з матір’ю дитини за умови що вони спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки;
  3. бабусі або дідусю, або іншому повнолітньому родичу дитини, які фактично здійснюють догляд за дитиною, мати чи батько якої є одинокою матір’ю (одиноким батьком).

Відпустка при народженні дитини надається лише одній із зазначених осіб.

Джерело

2. Чи має право на подовжену відпустку батько двох дітей, якщо мати знаходиться на тривалому лікуванні?

Стаття 186-1 КЗпП України визначає, що гарантії, встановлені статтями 56, 176, 177, частинами третьою – восьмою статті 179, статтями 181, 182, 182-1, 184, 185, 186 цього Кодексу, поширюються також на батьків, які виховують дітей без матері (в тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також на опікунів (піклувальників), одного з прийомних батьків, одного з батьків-вихователів.

Таким чином, якщо мати знаходиться на тривалому лікуванні, батько двох дітей має право на отримання  щорічно додаткової оплачуваної відпустки тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів, передбаченої статтею 182-1 КЗпП України. Окрім цього у випадку, коли одна або обидві дитини мають інвалідність, тривалість цієї відпустки складає 17 календарних днів.

Джерело

3. Які умови прийняття на роботу вагітних жінок, жінок з дитиною віком до трьох років, одинокої матері при наявності дитини віком до 14 років або дитини з інвалідністю?

Відповідно до статті 184 КЗпП України заборонено відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з причин, пов’язаних із вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років, а одиноким матерям — з наявністю дитини віком до 14 років або дитини з інвалідністю.  Відмова в прийнятті на роботу означених категорій жінок можлива, тільки якщо вона є обґрунтованою. У такому разі роботодавець зобов’язаний повідомити їм у письмовій формі причину відмови.

Частиною 3 ст. 26 КЗпП України встановлено заборону встановлювати випробувальний термін при прийнятті на роботу вагітним жінкам, а також одиноким матерям, що мають дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю. 

Джерело

4. Чи має право вагітна жінка на зменшення тривалості робочого дня чи переведення на легшу роботу, якщо умови або особливості роботи передбачають вплив несприятливих факторів на неї?

Відповідно до статті 178 Кодексу законів про працю України, вагітним жінкам відповідно до медичного висновку знижуються норми виробітку, норми обслуговування або вони переводяться на іншу роботу, яка є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих факторів, із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою.

До вирішення питання про надання вагітній жінці відповідно до медичного висновку іншої роботи, яка є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих факторів, вона підлягає звільненню від роботи із збереженням середнього заробітку за всі пропущені внаслідок цього робочі дні за рахунок підприємства, установи, організації.

Якщо заробіток вагітної жінки на легшій роботі є вищим, ніж той, який вона одержувала до переведення, то у такому випадку їй виплачується фактичний заробіток.

Джерело

5. Які гарантії при прийнятті на роботу і які заборони звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей?

Забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов’язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років, а одиноким матерям — за наявністю дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю.

При відмові у прийнятті на роботу зазначеним категоріям жінок власника бо уповноважений ним орган зобов’язані повідомляти їм причини відмови у письмовій формі. Відмову у прийнятті на роботу може бути оскаржено у судовому порядку. Звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років — частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю  з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням.

Обов’язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору (стаття 184 КЗпП України).

Джерело