Люди – головне. Настав день, коли ми побачили результати своєї роботи

Ми відправили повідомлення всім співробітникам, що ми зупиняємо бізнес – виробництво, офіс, фірмові салони, адже першочерговим завданням була безпека людей. Ми тримали регулярний зв`язок із німецькими колегами для того, щоб разом допомагати співробітникам – тим, хто виїзджав зі своїх міст та їхав за кордон, або просто порадою. З початку ми та європейські колеги допомогали інтуітивно, згодом з`явилися спеціальні програми з допомоги всім, хто її потребував.

Всім, включаючи мене, було психологічно складно думати про бізнес, коли навколо відбувається війна. Свої перші повільні та поступові кроки до відновлення ми почали робити у березні, тому що ми розуміли, що важливо підтримувати економічний фронт та відчувати причетність до допомоги державі. Ми спілкувалися з клієнтами та партнерами про стан їхніх справ. Згодом ми почали помічати зростання бізнесу – у квітні ми відновили виробництво, а в червні зафіксували результати, якими пишаємося.

Окремим напрямом була робота із залишками товарів на складах, які знаходяться під Дніпром та у Києвській області. Ризиковано було тримати товари на цих складах, тому ми перевезли великий обсяг товару до наших партнерів в різні міста, потім відкрили склад у Вінниці, тимчасові склади у Львові, в Одесі.

Про оптимізацію портфеля говорити зарано. Ми займалися залишками лютого. У нашому бізнесі у лютому ми інвестуємо в залишки, адже потім починається високий сезон. Залишки вдається тримати, ми оптимізуємось. Я б назвав це гнучкістю – ми пристосовуємося до умов, у яких опинились всі бізнеси, в тому числі й Caparol Ukraine.

Є певні сигнали, які кажуть, що бізнес хоче і має заробляти гроші, адже у бізнеса є забов`язання перед співробітниками, партнерами, постачальниками, інвесторами, державою тощо.

Особливо це актуально для малого бізнесу, який може швидко приймати рішення, інвестувати невеликими обсягами, швидко розвиватись та перевідкриватись, як ми це бачимо на прикладі Бучі після деокупації.

Гарним прикладом змін у законодавчому полі стало прийняття Закону щодо енергоефективності та комплексної термомодернізації будівель, який, я сподіваюсь, змінить процеси та дасть поштовх для їх покращення саме у сфері термомодернізації у будівництві.

Припускаю, що буде нестача матеріалів та людей: від певних будівельних матеріалів і зростання цін до дефіциту архитекторів та спеціалістів з робочими спеціальностями, а одже у міжнародних компаній буде можливість заходити в Україну на різних етапах відбудови. Ми це бачили на прикладі «великого будівництва», коли турецькі компанії будували дороги. Думаю, з відбудовою України ми теж не впораємося власноруч. Зараз є багато архитекторів, які хочуть і можуть допомогати pro bono. Згодом таких проєктів буде з`являтись все більше.

Так, поступове та обережне пожвавлення на ринку є. Повторюсь, гнучкість допомогла багатьом гравцям переналаштувати процеси, переглянути асортимент, бренди, сировину, імпорт, логістику. 

Я вірю в бізнес. Бізнес – це, напевно, найкраще, що винайшло людство – завдяки бізнесу багато чого існує, чим ми користуємось, як ми живемо, це найпотужніша сила, набагато крутіша за демократію.

Ми в Україні вже звикли до певних викликів. COVID-19, який нас багато чому навчив, наприклад, працювати дистанційно та шукати нові можливості для бізнесу. Завдяки пандемії зараз нам легше адаптуватися. Це перший урок.

По-друге, особисто я ще раз переконався, що люди – це головний актив бізнесу або організації. Ми в Caparol Ukraine завжди багато часу приділяли людям, тому з перших днів війни ми відчули від співробітників відданість, довіру, чесність, відкритість, готовність допомогти, робити свою роботу якісно, підтримку. Настав час, коли ми побачили результати своєї роботи.

Компанія зі свого боку започаткувала різні програми підтримки: особисті зустрічі, бесіди різних форматів, комунікації про стан справ компанії та від керівництва. Люди почували себе непокинутими та знали, що отримують допомогу, якщо її потребують. Такі досягнення дозволяють рухатись далі і вірити у краще майбутнє.

Трете – це ризик-менеджмент. Керівникам варто враховувати навіть те, що не вкладається в їхню бізнесову повсякденну логіку. На майбутнє, я думаю, всім бізнесам, варто просити аудиторські компанії включати в свої аудиторські висновки такі ризики, як війна та її наслідки на економіку та певну галузь. Адже є компанії, такі як ми, які не приділяли цьому багато уваги та були не готові до такого повороту ситуації. Тобто не треба думати, що цього ніколи не було і не відбудеться. На прикладі 24 лютого ми впевнились, що може.