На які норми закону спираються сьогодні представники бізнесу?

Джерело: Український Юрист

Можливість оскарження платниками податків рішень податкових органів встановлюється статтею 56 Податкового кодексу України. Якщо платник не погоджується з рішенням податкового органу, в нього є можливість застосувати досудове (адміністративне) та/або судове оскарження. За загальним правилом, подати скаргу до Державної податкової служби України можна протягом десяти робочих днів з дня отримання рішення податкового органу.

Попри те, що бізнес досить скептично ставиться до ефективності адміністративного оскарження, наша практика свідчить про реальну можливість скасувати незаконне рішення податкового органу. При цьому шанси на успішне оскарження зростають, якщо рішення виносяться внаслідок суттєвих помилок податкових органів або якщо підхід податкових органів є вкрай нестандартним.

Успішному оскарженню також сприяє можливість залучення Ради бізнес-омбудсмена або інших організацій, які займаються захистом бізнесу та інвестицій. У нашій практиці з вирішення податкових спорів у KPMG неодноразово вдавалося скасовувати податкові повідомлення-рішення на сотні мільйонів донарахувань на досудовому етапі, що свідчить про можливість забезпечення діалогу між бізнесом та податковим органом.

Водночас адміністративне оскарження має ряд переваг: відсутність судового збору, швидкий розгляд скарги, остаточність рішення, а також можливість отримати додатковий час для збору доказової бази та підготовки позовної заяви (у разі якщо ймовірність виграшу на досудовому етапі низька).

Варто звернути увагу, що у зв’язку із карантином строк для досудового оскарження більшої частини рішень податкових органів зупинений, отже, наразі можна звернутися зі скаргою до податкового органу навіть через пів року після винесення податкових повідомлень-рішень. Строк розгляду скарг також обмежений строком дії карантину, який в Україні постійно продовжується. Відповідно, не відбувається і нарахування пені під час карантину (починаючи з 1 березня 2020 року і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія такого карантину). Звичайно, судове оскарження є більш результативним для платників податків, імовірність виграшу зростає, оскільки судді є більш неупередженими та не переслідують виключно фіскальну мету. За загальним правилом, оскаржити незаконне рішення до суду можна протягом 1095 днів. При цьому практика Верховного Суду складається так, що у разі застосування процедури досудового оскарження платник може звернутися до суду лише протягом одного місяця з дня отримання рішення податкового органу. До того ж, хоча згідно з Кодексом адміністративного судочинства України обов’язок із доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються саме на податковий орган, ймовірність виграшу справи платником податку без належної стратегії захисту, аргументації та доказової бази на практиці суттєво знижується.

Що більше, попри мораторій, податкові органи проводять податкові перевірки, застосовуючи нововведення Податкового кодексу України, положення міжнародних стандартів фінансової звітності, а також модельних конвенцій ОЕСР.

Отже, для комплексного захисту інтересів бізнесу найбільш ефективним буде застосування як адміністративного, так і судового оскарження. При цьому платникам податків варто займати активну позицію та використовувати всі можливі докази у справі, не очікуючи від суду чи податкових органів вчинення процесуальних дій.

Які способи відстоювання власних прав перед фіскальними органами найбільш ефективні?

Окрім того, неможливість оскарження наказу про проведення перевірки порушує право на судовий захист, оскільки воно пов’язане із самою протиправністю оскаржуваного рішення і не ставиться в залежність від наслідків його реалізації, а виконання адміністративного акта не може виправдовувати протиправності останнього. Саме тому судді ВП ВС в Окремій думці до постанови від 8 вересня 2021 року у справі № 816/228/17 дійшли висновку, що предметом судового оскарження може бути будь-який індивідуальний адміністративний акт, що порушує права особи, яка звернулася до суду за захистом, безвідносно до факту його виконання (реалізації) як разом з оскарженням наслідків запровадженого ним заходу контролю, так і окремо — тобто як до оскарження податкових повідомленьрішень, так і після їх оскарження.

Варто відзначити, що до ухвалення цього рішення існувала абсолютна протилежна позиція, висловлена Верховним Судом України у постанові від 27 січня 2015 року у справі № 21-425а14, згідно з якою суб’єкт господарювання мав право не погодитися з рішенням про призначення перевірки і оспорити його у суді, оскільки у такому спорі саме суб’єкт владних повноважень зобов’язаний доводити обґрунтованість свого рішення з посиланням на недоліки пояснень суб’єкта господарювання та їх документальне підтвердження, а отже, платник податків міг оскаржити наказ податкового (контролюючого) органу про проведення перевірки платника податків незалежно від її виду та від того, чи проведена така перевірка.

Проте факт залишається фактом — від самої Постанови наразі не вдасться відвертітись, а оскарження наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки окремо від податкового повідомлення-рішення буде неможливим. Очевидною перевагою таке рішення видається хіба що для адміністративних судів, оскільки матиме наслідком зменшення кількості призначених до розгляду справ та навантаження на суддів. Проте, з іншого боку, це рішення, швидше за все, призведе до збільшення кількості випадків недопуску контролюючих органів до проведення перевірок, оскільки оскарження незаконності проведення перевірок в інший спосіб стане де-факто неможливим.

Софія Барановська, старша юристка, група з вирішення податкових спорів KPMG Law Ukraine