close
Share with your friends

Угоди про реструктуризацію й оптимізація робочого капіталу як win-win підхід

Угоди про реструктуризацію

За даними НБУ, частка проблемних кредитів (NPL) в банківській системі на початок 2021 року становила 41%. Причому дві третини з них зосереджені в державних банках. Цей показник за останні кілька років істотно знизився за рахунок підписання угод про реструктуризацію боргів.

За цією темою

Джерело: finance.ua

Реструктуризація боргу зазвичай розглядається і позичальником, і банком як пріоритетний метод рішення щодо проблемних кредитів. Першому це дозволяє зберегти бізнес на плаву, а банкам  — поліпшити якість кредитного портфеля. 

Який зв'язок між оптимізацією робочого капіталу і реструктуризацією боргу?

Надмірне заморожування коштів у робочому капіталі характерно для багатьох проблемних позичальників. Робочий капітал формується як різниця між потребою у фінансуванні операційних активів (дебіторська заборгованість, запаси) і ресурсів, сформованих завдяки відстроченню виплат постачальникам (кредиторська заборгованість).

Оптимізація робочого капіталу приводить до вивільнення оборотних коштів, які можуть бути спрямовані на інвестиції або дострокове погашення боргу. При формуванні переліку умов угоди про реструктуризацію банки можуть включати пункт про необхідність проведення оптимізації робочого капіталу як одну з таких умов, яка має бути своєчасно виконана позичальником після підписання угоди.

Наш досвід роботи з проблемними позичальниками в Україні свідчить про те, що в більшості випадків у підприємств є певні прогалини в управлінні робочим капіталом. Зокрема, йдеться про високий рівень авансування закупівель, відсутність чітких політик щодо контрактних умов оплати, некоректне внесення умов оплати в інформаційні системи і несвоєчасне оформлення документації, що унеможливлює формування платіжного календаря. Серед інших причин — відсутність регламентації умов оплати, наприклад, коли йдеться про кредитні ліміти. Найчастіше такі компанії також не працюють системно з простроченою заборгованістю і схильні надавати знижки покупцям навіть тоді, коли вони не є своєчасними з точки зору стану бізнесу.

Ознакою майбутніх ризиків для робочого капіталу часто стають надмірний або недостатній рівень запасу сировини та матеріалів, запасних частин і готової продукції, неврахування впливу сезонності, акцій, знижок на необхідний рівень страхового запасу. Все перераховане вище свідчить про неефективність управління та в деяких випадках призводить до неможливості своєчасної виплати боргу ще до того, як виникають проблеми, пов'язані з втратою частки ринку або зниженням маржинальності.

Як сформулювати пункт про необхідність оптимізації робочого капіталу в угоді про реструктуризацію боргу?

Ініціатором оптимізації робочого капіталу за умови нормального функціонування бізнесу є власник або керівництво компанії. У випадку проблемних кредитів цю роль беруть на себе кредитори, адже вивільнені за рахунок такої оптимізації кошти можуть частково спрямовуватися на дострокове погашення боргу.

У тих випадках, коли на це є підстави, ми рекомендуємо своїм клієнтам включати пункт про необхідність проведення оптимізації робочого капіталу як один з елементів угоди про реструктуризацію кредитів проблемних позичальників.

Ключові моменти, які повинні бути зафіксовані по даному пункту:

  • термін проведення діагностики, протягом якого позичальник зобов'язується ідентифікувати можливі напрямки оптимізації робочого капіталу (зазвичай такий термін становить 3-6 місяців з моменту оформлення угоди про реструктуризацію);
  • формат проведення діагностики: внутрішніми силами компанії або із залученням радників. Для забезпечення безпеки позиції кредиторів і нівелювання ризику формального підходу до діагностики робочого капіталу ми рекомендуємо передбачати залучення незалежних радників, які мають достатній рівень компетентності та довіри з боку банків;
  • принцип розподілу вивільнених коштів між банком і позичальником. Велика кількість угод про реструктуризацію передбачає застосування механізму кеш свип з повним спрямуванням надлишкових грошових потоків на рахунки банків. Наш досвід показує, що такий підхід повністю руйнує будь-яку зацікавленість акціонера в проведенні операційних оптимізацій.

Відповідно, ми рекомендуємо вивільнені в результаті реалізації проектів з оптимізації робочого капіталу кошти розподіляти в певній пропорції між позичальником і кредитором — наприклад, 50/50, 75/25, 25/75, — і при цьому розрахунок ефекту повинен враховувати понесені позичальником витрати на залучення радників для діагностики та реалізації заходів щодо оптимізації робочого капіталу.  

Значення угод про реструктуризацію не повинно обмежуватися зміною тільки комерційних умов щодо наявної заборгованості. Вони також повинні бути націлені на підвищення транспарентності позичальника.

Незважаючи на те, що ініціаторами внесення пунктів про необхідність оптимізації робочого капіталу або розробки стратегічного плану розвитку зазвичай виступають банки-кредитори, результатом успішної реалізації таких заходів може стати не тільки прискорення виплати наявного боргу, а й посилення фінансової життєздатності компанії.

В майбутньому це може стати плацдармом для нових угод щодо фінансування інвестиційних проектів між компанією та банком.

Адріан Козловський, заступник директора відділу інвестицій та ринків капіталу, KPMG в Україні  

© 2021 KPMG означає ТОВ "КПМГ-Україна", ПрАТ "КПМГ Аудит" та АО "КПМГ ПРАВО", компанії, зареєстровані згідно із законодавством України; члени глобальної організації незалежних фірм KPMG, що входять до KPMG International Limited, приватної англійської компанії з відповідальністю, обмеженою гарантіями своїх учасників. Всі права захищені.


Щоб отримати докладнішу інформацію про структуру глобальної організації KPMG, відвідайте https://home.kpmg/governance.

KPMG у соцмережах

 

Want to do business with KPMG?

 

loading image Запит про послуги KPMG

Мій профіль

Першокласний контент, персоналізований для вас.

Sign up today