close
Share with your friends

Податкові спори: дайджест актуальних судових рішень

Податкові спори: дайджест актуальних судових рішень

За цією темою

Джерело: ЮРЛІГА

Рішення податкового органу про зміну розміру штрафних санкцій без повторної перевірки є протиправним

Платник звернувся до суду для оскарження податкового повідомлення-рішення , яким було визначено грошове зобов'язання щодо орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, що складалося з основного платежу та штрафних санкцій.

З фабули справи зрозуміло, що за результатами службової перевірки, податковий орган склав акт «Про доповнення до акта перевірки… про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань правильності нарахування орендної плати», відповідно до якого встановлено, що у податковому повідомленні-рішенні було неправильно розраховано суму штрафних санкцій. На підставі цього акту було винесено нове податкове повідомлення-рішення, яким збільшено розмір штрафних санкцій з 25 % до 50 % основної суми донарахувань.

Верховний Суд зазначив, що за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на прийняття податкового повідомлення-рішення.

Аналізуючи положення податкового законодавства, Верховний Суд визначив, що в Податковому кодексі України  не передбачено право контролюючого органу після проведення документальної перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення впродовж необмеженого часу складати доповнення до раніше складеного акта перевірки та приймати на цій підставі нове податкове повідомлення-рішення. Такі дії контролюючого органу суперечать визначеним Податковим кодексом України процедурним механізмам щодо порядку проведення документальних перевірок та прийняття податкових повідомлень-рішень.

Суд зазначив, що у розглядуваній ситуації з огляду на обставини справи контролюючий орган повинен був провести повторну перевірку […]. Зокрема, така перевірка мала бути проведена на підставі наказу контролюючого органу вищого рівня; за результатами перевірки мали бути складені акт перевірки та податкове повідомлення-рішення з дотриманням вимог статті 86 Податкового кодексу України.

Крім того, Верховний Суд наголосив на тому, що в попередній судовій практиці сформувався підхід, що нормами Податкового кодексу України з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів встановлені умови та порядок проведення перевірок. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої перевірки. Таким чином, Суд звернув увагу на необхідності захисту як інтересів платника, так і податкового органу під час перевірки шляхом забезпечення верховенства права. 

Відповідно, Верховний Суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення, яким змінено розмір штрафних санкцій підлягає скасуванню, оскільки винесене без проведення повторної документальної перевірки.

Детальніше: у Постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020 р. № 804/3368/16.

Підписання повіреним договорів позики в Україні не утворює постійного представництва

В аналізованій справі податковий орган доводив, що фізична особа-резидент України (повірений) фактично займався господарською діяльністю нерезидента в Україні, таким чином фактично утворюючи постійне представництво нерезидента в Україні. Натомість, суд вирішив, що підписання повіреним договорів позики та відкриття банківських рахунків поза межами України є підготовчою функцією і не становить господарської діяльності нерезидента в Україні.

Суд дійшов висновку, що обставин які б свідчили про фактичне здійснення повіреним господарської діяльності, як-то вчинення грошових переказів чи отримання позики, під час проведення перевірки та розгляду справи не встановлено. При цьому Суд зауважив, що, що діяльність непостійного представництва має виключно підготовчий або допоміжний характер щодо діяльності компанії нерезидента і має бути відмінною від статутних функцій материнської компанії. Тотожна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 24.05.2019 у справі № 826/3191/13а.

На думку суду, наведені вище обставини підтверджують доводи позивача про вчинення повіреним нерезидента виключно підготовчих та/або допоміжних функцій – у вигляді підписання договорів позики, для забезпечення основної діяльності материнської компанії-нерезидента – фінансування, не здійснюючи при цьому господарської діяльності материнської компанії. Водночас, суд зазначив, що висновки про вчинення функцій постійного представництва мають ґрунтуватися на аналізі фактично вчинених дій такого представника.

Крім цього, суд відхилив доводи  податкового органу про здійснення позивачем розпорядження майном  нерезидента шляхом відкриття рахунку  в латвійському банку, оскільки такі дії вчинені представником на території Латвії та не мають жодного відношення до діяльності  повіреного на території України.

Таким чином, рішення податкового органу про донарахування податку на прибуток на підставі наявності у діяльності повіреного ознак постійного представництва було скасовано.

Детальніше – у Рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 21.12.2020 р. у справі №200/7051/20-а.

Основним критерієм контрольованості операції є її вплив на об'єкт оподаткування податком на прибуток, відображений в податковій декларації

Предметом даного спору стало застосування податковим органом штрафу за неподання звіту про контрольовані операції.

Оскільки Позивач утримав з контрагента 2 % від загальної суми процентів, а контрагент сплатив у бюджет Республіки Кіпр корпоративний податок на прибуток за ставкою 12,5 % на виконання вимог Закону Республіки Кіпр «Про податок на прибуток» (з врахуванням внесених змін), загалом – 14,5 %, суди дійшли висновку, що господарська операція не є контрольованою з точки критерію належності нерезидента до країни, в якій ставка податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсотків нижче, ніж в Україні.

Позивач та суди попередніх інстанцій зазначали, що виплата процентів за користування кредитними коштами не впливає на розмір податку на прибуток. З одного боку вона зменшує активи (грошові кошти), так як є за своєю суттю операцією, яка передбачає списання коштів на користь отримувача, а з другого боку зменшує зобов`язання по виплаті таких відсотків, відтак не змінює фінансовий результат. Таким чином, виплата таких процентів не може відображатися на рахунках бухгалтерського обліку, які передбачені для обліку прибутків, збитків та фінансових результатів.

Верховний Суд не погодився з позицією Позивача та рішенням судів попередніх інстанцій з огляду на такі міркування:

  • Згідно з положеннями Конвенції про уникнення подвійного оподаткування між Урядом Республіки Кіпр та Урядом України, Республіка Кіпр зобов`язана надавати вирахування податку сплаченого в Україні, а тому на Кіпрі фактично буде підлягати сплаті не більше, аніж 10,5 % податку, адже 12,5 % податку (які були сплачені нерезидентом) включають 2 % податку, що сплачений в Україні. З огляду на те, що податок на прибуток підприємств в Україні у спірний період становив 18 %, висновки судів про те, що корпоративний податок на 5 і більше відсоткових пунктів нижчий, ніж в Україні є необґрунтованими.
  • Основним критерієм визначення операцій господарськими для цілей трансферного ціноутворення є їх вплив на об`єкт оподаткування податком на прибуток, який відображається в податковій декларації з податку на прибуток відповідно до норм законодавства України.
  • Водночас, на підтвердження того, що  з одного боку операція з повернення відсотків за користування кредитом зменшує активи (грошові кошти) , а з другого боку зменшує зобов`язання по виплаті таких відсотків, відтак не змінює фінансовий результат, суди попередніх інстанцій не навели жодного нормативного регулювання.

Таким чином, Верховний Суд звернув увагу на те, що під час визначення належності нерезидента до країни, в якій ставка податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсотків нижче, ніж в Україні, слід не складати суми податків, сплачених контрагентами в обох країнах, а враховувати вирахування, передбачене конвенціями про уникнення подвійного оподаткування.

Крім цього, Суд дійшов висновку, що основним критерієм визначення належності операцій до категорії контрольованих є фактичний вплив операції з сплати відсотків за користування кредитом на об`єкт оподаткування податком на прибуток, який відображається в податковій декларації з податку на прибуток відповідно до норм законодавства України.

Детальніше: у Постанові Верховного Суду від 05.01.2021 у справі № 813/3748/16.

Для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підтвердження оплати послуг адвоката не вимагається

Верховний Суд, розглядаючи питання про необхідність підтвердження факту оплати адвокатських послуг для відшкодування їх вартості зазначив, що докази оплати послуг адвоката для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу не потрібні.

На думку Суду, зміни до КАС України які набули чинності з 15.12.2017 р., а саме – статті 134 та 139, покликані, у тому числі, унормувати відносини мж адвокатами та їх клієнтами, визначили нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною або третьою особою чи тільки має бути сплачено. При цьому Суд зазначив, що норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів-суб`єктів господарювання, а не адвокатів.

Крім цього, Верховний Суд зазначив, що встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції.

Відповідно, суд дійшов до висновку, що відмова у відшкодуванні витрат на правничу допомогу через відсутність доказів оплати вказаних послуг не узгоджується з нормами чинного процесуального законодавства та практикою Верховного Суду.

Детальніше: у Постанові від 21.01.2021 р. у справі № 280/2635/20.

Надання адвокатом послуг з гонораром у фіксованому розмірі не потребує надання деталізації витраченого часу

Верховний Суд визначив, що суд може компенсувати гонорар адвоката у фіксованому розмірі, визначеному в договорі про надання правової допомоги за умови, що витрати клієнта на правничу допомогу підтверджуються належними та допустимими доказами, зокрема – процесуальними документами, складеними та підписаними адвокатом в інтересах клієнта.

Договір визначав розмір винагороди за надання правової допомоги у вигляді фіксованої суми, яка не підлягала зміні в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Суд визначив, що факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення витрат в суді першої інстанції підтверджується матеріалами справи з огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання і підписання адвокатом всіх процесуальних документів від імені і в інтересах позивача.

Верховний Суд роз'яснив, що зміст положень частини четвертої ст. 134 КАС України не забороняє фіксований гонорар, а лише призначений для визначення розміру витрат, в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

При винесенні рішення суд також керувався положеннями ч. 7 ст. 134 КАС України, за якими обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно, що витрати на професійну правничу (правову) допомогу підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Детальніше: у Постанові Верховного Суду від 28.12.2020 № 640/18402/19

Наталія Мусієнко, адвокатка, менеджерка KPMG Law Ukraine

Олексій Чижик, юрист KPMG Law Ukraine

© 2021 KPMG означає ТОВ "КПМГ-Україна", ПрАТ "КПМГ Аудит" та АО "КПМГ ПРАВО", компанії, зареєстровані згідно із законодавством України; члени глобальної організації незалежних фірм KPMG, що входять до KPMG International Limited, приватної англійської компанії з відповідальністю, обмеженою гарантіями своїх учасників. Всі права захищені.


Щоб отримати докладнішу інформацію про структуру глобальної організації KPMG, відвідайте https://home.kpmg/governance.

KPMG у соцмережах

 

Want to do business with KPMG?

 

loading image Запит про послуги KPMG

Мій профіль

Першокласний контент, персоналізований для вас.

Sign up today