close
Share with your friends

Документальна податкова перевірка під прикриттям камеральної: як захиститися?

Податкова перевірка

В межах проведення камеральних перевірок податкової звітності платники податків все частіше стали отримувати запити про надання інформації.

За цією темою

Джерело: Бизнес Цензор

У зв’язку з поширенням коронавірусного захворювання законодавець ввів мораторій на проведення документальних планових та позапланових перевірок (крім тих, що стосуються бюджетного відшкодування).

Здавалося б, таке послаблення направлено на підтримку бізнесу в ситуації, що склалася.

Однак, в межах проведення камеральних перевірок податкової звітності платники податків все частіше стали отримувати запити про надання інформації.

Що цікаво? Запитувана в таких запитах інформація стосується швидше перевірки суті задекларованих показників, ніж правильності заповнення звітності, і, очевидно, є спробою провести документальну перевірку в період дії заборони на її проведення.

Результатом надання відповідей на такі запити можуть бути істотні та безпідставні донарахування грошових зобов’язань.

У той же час, з аналізу законодавства та судової практики ми розуміємо, що подібні дії податкових органів, як правило, неправомірні.

Запит повинен відповідати вимогам податкового законодавства

Перший момент, на який варто звернути увагу при отриманні подібного запиту, чи є взагалі підстави для його направлення та, власне, чи зобов’язаний платник податків надавати на нього відповідь.

Згідно з п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України (далі – "ПКУ") контролюючі органи мають право звернутися до платників податків із письмовим запитом про надання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань та її документального підтвердження.

Запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та повинен містити:

1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;

2) перелік запитуваної інформації та перелік документів, які пропонується надати;

3) печатку контролюючого органу.

Вичерпний перелік підстав для направлення платнику податків письмового запиту про подання інформації також міститься в п. 73.3 ст. 73 ПКУ.

На підставі аналізу п. 73.3. ст. 73 ПКУ можна зробити висновок, що запит може бути направлений платнику тільки в разі отримання податковим органом інформації про порушення таким платником податкового законодавства та необхідності уточнити (перевірити) обґрунтованість інформації.

Застосовуючи цю норму, суди також вказують, що письмовий запит контролюючого органу, крім юридичної підстави для його направлення (норм закону, згідно з якими контролюючий орган має право на отримання запитуваної податкової інформації), повинен містити і фактичні підстави – обставини, що зумовили необхідність реалізації податковим органом відповідних повноважень.

Таким чином, податковий запит повинен містити чітку та конкретну інформацію про порушення платником податків податкового законодавства. При цьому, для визнання запиту правомірним недостатньо посилання податкового органу на п. 73.3 ст. 73 ПКУ, як на підставу для направлення запиту, як часто буває на практиці.

Обов’язковою умовою для направлення запиту є наявність не тільки юридичної підстави, а й фактичної – конкретної інформації про допущене порушення податкового законодавства.

Якщо запит не відповідає наведеним вище вимогам податкового законодавства, у платника є всі підстави стверджувати, що запит складено з порушенням податкового законодавства і надавати на нього повну відповідь не обов’язково.

Чи можуть під час камеральної перевірки аналізуватися інші питання, крім перевірки податкової звітності суцільним рядком?

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового (п.п. 75.1.1. ПКУ).

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкової звітності, реєстрації податкових накладних, сплати податків виключно на підставі даних, що зберігаються (обробляються) у відповідних інформаційних базах.

Тобто, при проведенні камеральних перевірок податкові органи мають право перевіряти податкову звітність на наявність арифметичних або методологічних помилок, досліджувати логічний зв’язок та узгодженість відповідних показників безпосередньо декларації, а також додатків до неї, порівнювати показники декларацій за поточний і попередні звітні періоди тощо.

Однак, Податковий кодекс України не надає податковим органам повноважень під час камеральної перевірки перевіряти декларування окремих показників "по суті", тобто аналізувати документи і окремі операції платника податків для перевірки достовірності декларування тих чи інших показників.

Така перевірка може здійснюватися лише в межах документальної перевірки – планової або позапланової.

Цей висновок також підтверджується сформованою практикою Верховного Суду в справах № 806/360/17, № 808/103/17 та інших.

Таким чином, згідно із законодавством і судовою практикою, при проведенні камеральної перевірки податкова може аналізувати правильність заповнення звітності, своєчасність її подачі, однак не має права перевіряти достовірність самих показників.

Але з практики нам відомі ситуації, коли в межах камеральної перевірки податковий орган запитував у платника інформацію та документи, аналіз яких не входив в предмет такої перевірки. Про які документи може йти мова? Наприклад, одним із подібних запитів податковий орган запросив договори, первинну документацію та інформацію щодо його довгострокових кредитних зобов’язань.

Як зрозуміло, аналіз договорів, на підставі яких були сформовані показники "Довгострокова дебіторська заборгованість" та інша інформація, не охоплюється предметом камеральної перевірки та не стосується перевірки арифметичних показників звітності, що має перевірятися під час камеральної перевірки.

Припускаємо, що таким чином податковий орган мав на меті перевірити чи дисконтував платник свої зобов’язання перед нерезидентом.

І ще один приклад, коли під час проведення камеральної перевірки контролюючий орган запросив письмові пояснення та їх документальне підтвердження про фінансово-господарські операції з контрагентами платника податків.

Підставою для направлення такого запиту слугувала необхідність проаналізувати документальне оформлення господарських правовідносин з контрагентами та нібито заниження компанією сум ПДВ і податку на прибуток.

Чи можна з аналізу такого запиту передбачити наступні дії податкової? Скоріше так, ніж ні, – позапланова перевірка та визнання операцій нереальними (фіктивними) з усіма витікаючими наслідками.

В обох випадках, запитуючи зазначену інформацію для цілей проведення камеральної перевірки, податковий орган вийшов за межі її предмета, чим перевищив свої повноваження щодо обсягу інформації, яку він може вимагати при такому виді перевірки.

Що робити якщо отримали подібний запит?

Звичайно, платник може надати відповідь на запит з необхідною інформацією, документами та поясненнями в повному обсязі і чекати, що податковий орган задовольниться такою відповіддю та не вчинятиме подальших дій з перевірки.

Однак, з огляду на останні тенденції податкових перевірок, існує велика ймовірність того, що в результаті податковий орган прийме акт перевірки, в якому буде обґрунтовувати свою позицію поясненнями та документами, які сам же платник податків і надав.

Звичайно, в разі такого розвитку подій, платник матиме можливість оскаржити висновки акту перевірки та податкове повідомлення-рішення, посилаючись, по-перше, на порушення порядку направлення запиту (необґрунтованість, вихід за межі предмета камеральної перевірки), і по-друге, на відсутність порушень податкового законодавства та правил ведення бухгалтерського обліку по суті.

Суди приймають позицію платника податків і скасовують подібні висновки перевірок та податкові повідомлення-рішення, однак судове оскарження буде вимагати додаткових часових і фінансових ресурсів платника податків.

На щастя, в подібній ситуації є більш доцільні алгоритми захисту платником податків своїх інтересів, аніж надання повної відповіді на запит податкової, які можуть дозволити уникнути подібної документальної перевірки під прикриттям камеральної.

У будь-якому випадку, вибір, в який спосіб діяти, залишається за самим платником податків, але будувати стратегію захисту варто вже на етапі отримання запиту.

Ірина Хиляк, юристка практики вирішення податкових спорів KPMG Law Ukraine

Яна Базя, адвокат практики вирішення податкових спорів KPMG Law Ukraine

KPMG у соцмережах

  • Знайти офіс kpmg.findOfficeLocations
  • kpmg.emailUs
  • КПМГ у соцмережах kpmg.socialMedia
 

Want to do business with KPMG?

 

loading image Запит про послуги KPMG