Джерело: Юридична практика

Податковий орган в обґрунтування такої відмови у поверненні переплати, як правило, посилається на ст. 43 Податкового кодексу України (далі – «ПК України»). Норма цієї статті передбачає, що надміру сплачені суми грошового зобов’язання підлягають поверненню платнику, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. Тобто, недоїмка з ЄСВ, згідно позиції податківців, фактично прирівнюється до податкового боргу, що у відповідності до ст. 43 ПК України є перешкодою у поверненні переплати з податків.

Чи правомірне таке тлумачення норм податковим органом?

Згідно з пп. 14.1.175. п. 14.1. ст. 14 ПК України, податковий борг – сума узгодженого грошового зобов’язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Тобто, для віднесення суми узгодженого грошового зобов’язання до категорії податкового боргу необхідно, щоб одночасно виконувалися 2 (дві) наступні умови:

• грошове зобов’язання виникло щодо податків та зборів, визначених ПК України;
•  грошове зобов’язання не сплачене у строк, встановлений ПК України.

Відповідно до ст. 8 ПК України, в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. При цьому, до загальнодержавних податків належать податок на прибуток підприємств, податок на доходи фізичних осіб, податок на додану вартість, акцизний податок, екологічний податок, рентна плата та мито (ст. 9 ПК України), а до місцевих податків та зборів – податок на майно, єдиний податок, збір для паркування транспортних засобів та туристичний збір (ст. 10 ПК України).

Зі змісту зазначених статей стає очевидним, що ЄСВ не є у розумінні ПК України загальнодержавним чи місцевим податком та збором.

Натомість, правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку ЄСВ, умови, порядок його нарахування та сплати, регулює спеціальний нормативно-правовий акт – Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі – «Закон № 2464»).

Саме у Законі № 2464 міститься визначення поняття «ЄСВ», під яким розуміється консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Тобто, ЄСВ не відноситься до податків та зборів відповідно до ПК України, а є страховим внеском в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, порядок збору, нарахування та сплати якого регулюється окремим нормативно-правовим актом – Законом № 2464.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 сума ЄСВ, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464, є недоїмкою.

Таким чином, сума своєчасно не нарахованого та не сплаченого ЄСВ у строки, встановлені Законом № 2464, не є податковим боргом у розумінні ПК України, а є недоїмкою відповідно до Закону № 2464.

Що з цього приводу зазначають суди?

Правова позиція стосовно того, що недоїмка з ЄСВ не є податковим боргом, неодноразово підтримувалась судами та знайшла своє відображення у низці судових рішень.

Зокрема, у справі № 805/1479/17-а (Постанова від 22.08.2019 р.) Верховний Суд зазначив, що сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у встановлені строки, не вважається податковим боргом, а є недоїмкою.

Аналогічного висновку дійшли Дніпропетровський окружний адміністративний суд у справі № 160/11678/19 (Рішення від 24.01.2020 р.), Запорізький окружний адміністративний суд у справі № 808/442/18 (Рішення від 10.05.2018 р.), а також Донецький окружний адміністративний суд у справі № 805/4128/17-а (Рішення від 28.02.2018 р.).

Цікаво, що податковий орган в деяких випадках, не пов’язаних з поверненням переплати з податків, погоджується з вищезазначеною позицією. Так, в Індивідуальній податковій консультації Головного управління ДФС у м. Києві від 06.06.2019 р. за № 2581/В/26-15-13-06-12-ІПК зазначено, що недоїмка з ЄСВ не є податковим боргом, тому її наявність не є підставою для анулювання реєстрації платника єдиного податку.

Виникає закономірне питання, чому саме в питанні повернення переплати з податків виникає «другий» стандарт тлумачення одних й тих самих норм чинного законодавства? Латинський вираз у формі питання «cui prodest» («кому вигідно?»), мабуть, допоможе знайти відповідь на це питання найкращим чином.

Підсумовуючи зазначене, недоїмка з ЄСВ не може бути підставою для відмови у поверненні переплати з податків, оскільки така недоїмка не є податковим боргом. ЄСВ не відноситься до загальнодержавних чи місцевих податків та зборів, а порядок його збору, нарахування та сплати регулюється спеціальним нормативно-правовим актом – Законом № 2464.

Якщо заява про повернення переплати була подана в межах 1095 днів з дати виникнення переплати та станом на дату подання заяви відсутній податковий борг, податковий орган зобов’язаний виконати законодавчо встановлений обов’язок та повернути переплату з податків. Відмова у поверненні переплати з посиланням на наявність податкового боргу у зв’язку з обліком недоїмки з ЄСВ є протиправною та може бути підставою для звернення платника податків до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Андрій Качковський, адвокат, юрист KPMG Law Ukraine