Головні претензії уряду Танзанії стосувались насамперед заниження обсягу видобутку та експорту золота в період з 2000 до 2017 року.

Багато аналітиків оцінювали зазначені претензії як надмірні, адже початковий податковий рахунок у 40 млрд дол. США «більше ніж удвічі перевищує суму податків, сплачених п'ятьма найбільшими світовими золотодобувачами (включаючи Barrick), разом узятими, починаючи з 2000 року».

З точки зору міжнародного оподаткування досить цікавою є «незначна» на фоні загальних цифр податкова вимога на 82 млн дол. США, що стосувалась питання податкового резидентства Acacia, та, як наслідок, права Танзанії оподатковувати прибуток компанії.

Юридично Acacia була зареєстрована і мала податкове резидентство Великобританії. Дійсно, контроль і управління діяльністю компанії здійснювалися у Великій Британії, при цьому політика Barrick передбачала проведення одного засідання ради директорів кожні чотири роки в Танзанії.

Як показує міжнародна практика, компанії уникають проводити засідання ради директорів у будь-якій юрисдикції, в якій вони не мають наміру стати податковими резидентами. Зокрема, законодавство Танзанії регламентує, що при проведенні засідань або прийнятті ключових рішень радою директорів транснаціональних компаній (ТНК) на території Танзанії, є можливим визнання компаній податковими резидентами цієї країни. А оскільки між Великобританією та Танзанією не було укладено угоду про уникнення подвійного оподаткування, в Acacia виник ризик бути оподаткованою обома країнами.

Як доказ того, що Acacia повинна сплачувати податок на репатріацію з дивідендів, податкові органи наводили такі факти підтвердження податкового резидентства компанії у Танзанії:

• Acacia мала сертифікат відповідності Агентства з регулювання бізнесу та ліцензування Танзанії з метою підтримки подвійного лістингу в Лондоні та на фондовій біржі Дар-ес-Салам. Для отримання зазначеного сертифікату діяльність ТНК повинна відбуватися в Танзанії;
• Acacia мала оподатковуваний дохід у Танзанії, а також через офіс у Дар-ес-Саламі надавала управлінські послуги трьом своїм дочірнім підприємствам у Танзанії. При цьому Аcacia стверджувала, що її дочірні компанії були збитковими і, отже, вона не отримувала від них дивідендів.

Податкові органи за результатами перевірки дійшли висновку, що Acacia протягом 2010-2014 років виплатила дивіденди на суму понад 818 млн дол. США своїй материнській компанії в Канаді. Зважаючи на те, що Acacia не отримала дивідендів від своїх дочірніх компаній у Танзанії, що були збитковими, – єдиним джерелом виплати дивідендів є видобуток золота в Танзанії, тому такі платежі були частиною складної схеми ухилення від сплати податків, за допомогою якої Barrick незаконно перемістила свій дохід із Танзанії до Великобританії.

Представники Acacia стверджували, що спеціальні дивіденди виплачені основному акціонеру – Barrick після проведення первинної публічної пропозиції (IPO) для залучення капіталу, тобто кошти перейшли від нових акціонерів до старих, а не від танзанських дочірніх компаній до всіх акціонерів.

Апеляційним судом докази Acacia не прийнято до уваги, та внаслідок додаткової перевірки у 2017 році уряд Танзанії звинуватив Barrick у несплаті невиправдано великої суми податків (40 млрд дол. США) та ввів заборону на експорт золотих концентратів та на виліт з країни представників менеджменту.

Після довгих переговорів у жовтні 2019 року Barrick погодилася заплатити 300 млн дол. США уряду Танзанії за врегулювання всіх податкових суперечок, пов'язаних з Acacia Mining, а також передати уряду Танзаніїї 16% акцій кожного з родовищ – Bulyanhulu, North Mara, Buzwagi – та половину економічних вигод від видобутку.

У результаті домовленостей із урядом Barrick створила нову операційну компанію – Twiga Minerals Corporation – для управління родовищами.

Незважаючи на певний політичний підтекст цієї багатомільярдної суперечки, цей кейс демонструє стійку тенденцію останніх десятирічь, а саме – активну боротьбу країн, що розвиваються, за збереження  власної податкової бази.  Великі міжнародні корпорації, які впродовж тривалого часу дуже комфортно почувались у цих країнах, з поширенням  BEPS вимушені змінювати свої бізнес моделі та починати сплачувати належний рівень податків в юрисдикціях, де фактично створюється прибуток.

Тетяна Тарасенко, консультант, Трансфертне ціноутворення, KPMG в Україні