Облікова політика: огляд типових помилок

Облікова політика: огляд типових помилок

Українське законодавство визначає облікову політику як сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової звітності. Обов’язковість наявності облікової політики на українських підприємствах (за деякими поодинокими винятками) та постійне (з року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики встановлено статтями 4, 8, 121 (щодо облікової політики за МСФЗ) Закону України від 16.07.99 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

1000

Джерело: Вісник офійіно про податки

На практиці досить поширеною є ситуація, коли підприємство складає облікову політику як формальний документ та не надає його розробці належної уваги. На наш погляд, основною причиною цього є нерозуміння впливу облікової політики на оподаткування. Як свідчить податкова практика, облікова політика — це потужний інструмент, здатний захистити позиції платника податків та забезпечити доказову базу для підтверд­ження правомірності облікових підходів та коректності ведення бухгалтерського обліку під час податкової перевірки.

Враховуючи положення пп. 20.1.44 ст. 20 ПКУ (які надають право податковим органам проводити перевірку правильності та повноти обчислення фінансового результату), з кожним роком зростає інтерес податківців до облікової політики. Лише в 2019 році цей документ згадувався у більше ніж 800 судових рішеннях з питань оподаткування (за інформацією з ЄДР судових рішень).

Типові помилки облікових політик

Утім «неякісна» облікова політика може зашкодити підприємству. Абстрактні або помилкові положення в обліковій політиці використовуються податківцями під час здійснення перевірок платників податків та в ході оскарження податкових повідомлень-рішень в адміністративному або судовому порядку.

Тож зупинимося на типових помилках облікових політик, яких найчастіше припускаються українські підприємства та які можуть призвести до податкових ризиків. 

По-перше, це використання «чужої» («стандартної») облікової політики. Доволі поширеними є такі випадки:

складання облікової політики з документа, завантаженого з мережі «Інтернет» та косметично адаптованого під потреби підприємства;

переклад облікової політики групи міжнародних компаній, у тому числі процедур управлінського обліку, та їх формалізація у вигляді наказу про облікову політику для конкретного українського підприємства;

використання «застарілої» облікової політики, тобто документа, формально складеного і затверд­женого в минулих періодах задовго до 2015 року.

Такий підхід не забезпечить ні упорядкування облікового процесу, ні аргументів на користь платника податку при проведенні податкової перевірки. Облікова політика не має складатися «для галочки».

По-друге, не потрібно включати до облікової політики описання детальних управлінських процедур та внутрішніх положень підприємства (наприклад, комерційну, маркетингову, кадрову, цінову політику, посадові інструкції тощо) або зловживати в обліковій політиці цитатами з ПКУ чи податкових нормативних актів (наприклад, включення до облікової політики процедури складання і перевірки декларації з ПДВ, форми № 1ДФ тощо).

Якщо облікова політика підприємства містить посилання на внутрішні правила та інструкції, їх слід критично проаналізувати, чи не тягне за собою розкриття цих документів податковим органам додаткові податкові ризики.

Водночас облікову політику не слід складати занадто лаконічною. Як мінімум у цьому документі необхідно формалізувати облікові підходи у випадках, коли стандарти передбачають альтернативи вибору (ПБО визначають більш ніж 40 таких випадків, у той час як МСФЗ — більш ніж 120), а також специфіку обліку господарських операцій та організації обліку (в тому числі бухгалтерського програмного забезпечення) конкретного платника податків.

По-третє, складаючи облікову політику, не слід просто цитувати положення стандартів бухгалтерського обліку чи методичних рекомендацій або включати до неї облікові процедури, які підприємство не застосовує, або операції, які підприємство не здійснює. Натомість варто детально зазначити облікові підходи щодо основних бізнес-процесів кожного окремого підприємства. Наприклад, для торговельних компаній важливим буде визнан­ня доходу та собівартості реалізації товарів, у той час як виробничим підприємствам особливу увагу слід приділити формалізації формування собівартості виробництва продукції.

Довідково 

У судовій справі № 803/719/17 податкові органи провели розрахунок оцінки вибуття запасів з використанням методу собівартості перших за часом надходження запасів (FIFO), внаслідок чого встановили завищення платником собівартості реалізованих товарів. Підприємство використовувало метод середньозваженої вартості, що було зазначено в його обліковій політиці. Суд підтримав позицію платника податків, оскільки метод обчислення собівартості запасів підприємство як господарюючий суб'єкт визначає самостійно. 

У судовій справі № 816/1827/16 платник податків, який веде облік за МСФЗ, списував значні суми постійних нерозподілених накладних витрат до складу собівартості реалізованої продукції. Податкові органи оскаржили порядок формування собівартості реалізованої продукції підприємства, а також формування податкового кредиту з ПДВ в частині постійних нерозподілених накладних витрат. Платник податку виграв спір, у тому числі завдяки формалізації порядку розподілу накладних витрат в обліковій політиці за МСФЗ.

Помилкові формулювання, які можуть зашкодити

Досить часто положення, наявні в обліковій політиці, замість захисту інтересів платника податків стають аргументами для обґрунтування фіскальної позиції податкових органів. Наведемо деякі приклади помилкових формулювань, які часто зустрічаються в облікових політиках платників податків та можуть призвести до податкових ризиків:

«Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій … є первинні документи на паперових носіях»

Облікова політика підприємства може встановлювати додаткові вимоги до документального забезпечення господарських операцій. Відповідно у разі складання первинних документів в електронній формі податківці можуть використати подібне формулювання як додатковий аргумент для оскарження правомірності застосування первинних документів в електронній формі (та відповідних витрат) при перевірці відповідних господарських операцій.

«До складу собівартості продукції включаються витрати на доставку продукції залізничним транспортом»

У цьому випадку не зазначено, куди саме доставляється продукція: до складу компанії, до порту чи до покупця. Зазначене формулювання може призвести до того, що податкові органи можуть кваліфікувати такі витрати або як транспортно-заготівельні, або збутові витрати, що може вплинути на задекларований фінансовий результат до оподаткування у тому або іншому звітному періоді.

«Ведення бухгалтерського обліку здійснюється в програмному забезпеченні «1С»

В обліковій політиці зазвичай вказують, яким видом програмного забезпечення користується підприємство. Однак зазначене формулювання без додаткових уточнень, наприклад «та іншому програмному забезпеченні, яке забезпечить ефективне ведення бухгалтерського обліку підприємства», може стати причиною оскарження правомірності податкової амортизації або витрат, понесених під час придбання або обслуговування іншого (ніж зазначеного «1С») програмного забезпечення, яке використовується для ведення бухгалтерського обліку.

«Критерій суттєвості підприємства дорівнює 100 гривень»

Суттєвою є інформація, відсутність якої може вплинути на рішення користувачів фінансової звітності. Типовою помилкою є зазначення критеріїв суттєвості у формі абсолютного грошового вимірника. Критерії суттєвості важливі насамперед при застосуванні оціночних суджень або подання інформації у фінансовій звітності. Визначення рівня суттєвості в абсолютній сумі, на відміну від відносного показника, не дасть змоги об’єктивно оцінити суттєвість господарської операції, події та статті фінансової звітності, щонайменше, наприклад, через зміни обсягів тих чи інших операцій.

Окрім того, зазначення «заниженого» порогу суттєвості, наприклад, не зможе «врятувати» від необхідності дисконтування у випадках, коли ефект дисконтування не матиме справді суттєвого впливу на фінансову звітність (за МСФЗ), або дисконтування окремих статей не вимагається за ПБО (без додаткових обмежень щодо рівня суттєвості, встановленого в такому випадку конкретним платником).

Найкращим рішенням буде передбачити критерії суттєвості в окремому розділі чи у відповідних розділах щодо активів та зобов’язань, керуючись, зокрема:

для облікової політики за ПБО — Методичними рекомендаціями щодо облікової політики підприємства, затвердженими наказом Мінфіну від 27.06.2013 р. № 635;

для облікової політики за МСФЗ — загальним та індивідуальним рівнем суттєвості, які встановлюються на підставі управлінських суджень і з урахуванням загальноприйнятої практики, — для окремих статей фінансової звітності та відповідних операцій.

«Ліквідаційну вартість об’єктів основних засобів не розраховувати і з метою амортизації прийняти рівною нулю»

Це чи не одне з найпоширеніших ризикових формулювань, яке зустрічається в облікових політиках платників податків. Ліквідаційна вартість як за ПБО, так і за МСФЗ є сумою коштів, яку підприємство отримало б зараз від вибуття ОЗ після закінчення його строку корисного використання (експлуатації). Виходячи з такого визначення, а також оскільки більшість платників мають на балансі велику кількість ОЗ, не можна стверджувати, що ліквідаційна вартість будь-якого об’єкта ОЗ дорівнює нулю.

Ситуації, коли ліквідаційна вартість об’єктів ОЗ прирівнюється до нуля, мають місце, але повинні бути конкретизовані та аргументовані. Інакше є ймовірність, що податкові органи самостійно визначать ліквідаційну вартість об’єктів ОЗ та перерахують задекларовану податкову амортизацію.

Отже, до складання облікової політики слід підходити зважено та приділити цьому документу необхідний час. При цьому необхідно уникати наведених вище та інших поширених помилок.

Віктор Шекера директор, корпоративне оподаткування KPMG в Україні

Богдан Підцерковний, старший консультант KPMG в Україні

KPMG у соцмережах

Мій профіль

Першокласний контент, персоналізований для вас.