close
Share with your friends

Контрольне питання. Навіщо бізнесу знати свого клієнта

Навіщо бізнесу знати свого клієнта

Більшість компаній не надто прискіпливо перевіряють своїх контрагентів і клієнтів. Як правило, це робиться тільки в тих випадках і межах, що визначені законом. Однак більш прискіпливе ставлення до контрагентів має практичну користь для бізнесу.

За цією темою

Джерело: Мінфін

 

Міжнародна практика

 

У діловому світі Європи і США починаючи з нульових з'явилася нова абревіатура — KYC, що означає Know Your Customer або Know Your Client (знай свого клієнта). В офіційних документах це поняття з'явилося набагато пізніше: лише в 2016 році у США департамент Казначейства по боротьбі з фінансовими злочинами FinCEN запровадив формальні вимоги KYC.

Поштовхом до цього рішення стало посилення боротьби з міжнародним тероризмом і злочинно набутими активами. KYC зобов'язує організації ідентифікувати особу контрагента, перш ніж проводити фінансову операцію. Мета такої політики — краще розуміти клієнта, моніторити фінансові транзакції, знижувати ризики клієнтів, запобігати хабарництву і корупції.

Сьогодні ця практика є необхідністю, що регулюється на законодавчому рівні, у багатьох країнах. Однак в Україні процедура KYC є скоріше винятком, ніж правилом. Її використовують переважно регульовані організації, в той час як приватний бізнес – лише у поодиноких випадках, наприклад, в рамках передінвестиційного розслідування або ж на вимогу власника чи бенефіціара.

У чому користь перевірок

 

Проте використання принципу «знай свого клієнта» варто розглядати значно ширше — як додаткову можливість розвитку бізнесу і побудови репутації. По-перше, наявність у компанії ефективних процедур KYC свідчить про принцип компанії вести бізнес легально відповідно до світових стандартів і вимог щодо протидії відмиванню грошей і корупції. Крім того, якщо компанія знатиме, що контрагент чи покупець веде незаконну або неетичну діяльність, то малоймовірно, що вона наражатиме свій бізнес на можливі санкції та репутаційні ризики.

По-друге, ідентифікація клієнта чи контрагента дозволяє краще розуміти його потреби, а значить, пропонувати більш кастомізовані рішення і зміцнювати свої позиції на ринку. По — третє, застосування принципу KYC дозволяє підвищити довіру до бізнесу як з боку поточних клієнтів, так і з боку потенційних клієнтів, а також побудувати міцніші відносини з можливими інвесторами та партнерами.

З цих причин, хоча процедура «знай свого клієнта» в Україні регулюється законодавчо тільки щодо деяких учасників ринку (банків, фінансових установ), приватному бізнесу також варто розглядати ці процедури як важливу частину бізнесу. Почати впровадження KYC можна з базових контролів: ідентифікації контрагентів і покупців, на предмет наявності статусу Politically Exposed Person (PEP), у санкційних списках, перевірки своїх операцій (Know Your Transaction — KYT) тощо.

Як проводити нагляд

 

Питання щодо того, яким саме чином компанії необхідно впроваджувати процедуру KYC, залежить від моделі і традицій самої компанії. Наприклад, в одних компаніях передбачена посада комплаєнс-офіцера, який може відповідати за перевірку контрагентів, в інших — це зона діяльності юридичного департаменту. Але важливо не хто контролює, а як. Наприклад, у своїй практиці роботи з бізнесом я бачу, що українські компанії дуже рідко відстежують здійснювані платежі. Наприклад, чи не направляються гроші субпідрядникам, які знаходяться в санкційних або офшорних країнах — якщо товар іде в одну країну, а платежі — в іншу. Готівкові транзакції, запити про співробітництво від компаній, які знаходяться у так званих money-laundering haven — все це повинно викликати у бізнесу бажання перевірити контрагента.

Чи можна бути впевненими в ефективності KYC, якщо процедура була формально впроваджена? Важливо розуміти, що, крім KYC, є й інші процедури, які також є частиною протидії відмиванню грошей і корупції, а саме належна перевірка клієнта (CDD — Customer Due Diligence), знай клієнта свого клієнта (KYCC — Know Your Customer's Customer), розширена перевірка благонадійності клієнта (EDD — Enhanced Due Diligence).

Процедури KYC і KYT компанії можна проводити самостійно на різних етапах. Наприклад, при прийнятті нового клієнта/контрагента, на регулярній основі — кожні півроку топ-10 або 20 клієнтів/контрагентів. Щорічно — перевірки змін у статусі клієнта/контрагента, а також включати положення до договорів з контрагентами про необхідність повідомляти про зміну бенефіціарних власників або стану платоспроможності.

Якщо говорити про системи CDD або EDD, то такі перевірки все ж необхідно здійснювати, залучаючи зовнішніх консультантів з фокусом на аналіз транзакцій, для виявлення нетипових або підозрілих транзакцій і відстеження так званих «червоних прапорців». На практиці, така перевірка проводиться перед угодою, отриманням фінансування чи інвестування тощо.

І насамкінець, практика KYC, звичайно, не спрощує життя бізнесу. Але вона може стати серйозним імпульсом для його розвитку. У діловому середовищі вже давно і беззастережно працює простий і всім відомий принцип: скажи мені хто твій клієнта, і я скажу хто ти. І тоді питання, чи обійдеться відсутність KYC дешевше, ніж плата за репутацію, залишається відкритим.

Катерина Сафроненко, менеджер з консультаційних послуг відділу управління ризиками KPMG в Україні 

KPMG у соцмережах

  • Знайти офіс kpmg.findOfficeLocations
  • kpmg.emailUs
  • КПМГ у соцмережах kpmg.socialMedia
 

Want to do business with KPMG?

 

loading image Запит про послуги KPMG