close
Share with your friends

Трансфертна цінність

Трансфертна цінність

В справах з питань трансфертного ціноутворення важлива креативність у пошуку та формуванні доказової бази, а також подача доступних письмових пояснень кожної складової: економічного аналізу

За цією темою

Джерело: Судовий вісник

Станом на листопад 2019 року Державна податкова служба повідомляє про 80 перевірок з питань трансфертного ціноутворення (ТЦ) – мова йде про перевірку цін у контрольованих операціях на предмет дотримання вимог правила «витягнутої руки». З цих перевірок 56 вже завершено. У 29 спорах з трансфертного ціноутворення вже навіть прийняті рішення судів. У відсотковому співвідношенні виграних бізнесом рішень у судах першої-третьої інстанцій (до уваги беремо крайнє рішення по суті) – 79 %, а фіскальним органом, відповідно – 21 %.

Окрім категорії «спорів по суті ТЦ» можна виокремити ще категорію так званих «технічних спорів з ТЦ», які стосуються питань щодо строків подачі, коректності даних та форми звітів про контрольовані операції, дотримання критеріїв контрольованої операції, недопуску до перевірок і т.п. Співвідношення виграшу спорів в цій категорії виглядає інакше: 54 % – на користь бізнесу, 46 % – на користь податкового органу.

На етапі формування

Судова практика по вказаних спірних питаннях сьогодні знаходиться на етапі формування, адже норми щодо ТЦ набрали чинності в Україні відносно недавно – із 1 вересня 2019 року. Зрозуміло, що у суддів та учасників спорів постає ряд питань щодо предмета доказування та формування доказової бази.

Простіше знайти відповіді на ці питання у категорії «технічних спорів»: сторонам достатньо оперувати письмовими та електронними доказами для підтвердження або спростування фактів щодо вартісних показників операцій, відсутності або наявності вини (як складової суб’єктивної сторони правопорушення), пов’язаності осіб або ж інших критеріїв для визнання операцій контрольованими.

Складніше питання із доказуванням в розрізі «спорів по суті ТЦ», оскільки під час їх розгляду судді мають проаналізувати базові три обов’язкові складові такого спору: економічний аналіз, факти (обставини) та юридична складова (податкове та процесуальне законодавство).

Ці три складові («три кити справ по ТЦ») випливають з обсягу спірних питань, які виникають у даній категорії публічно-правових спорів: бізнес наполягає на тому, що ціни в його операціях відповідали ринковим («звичайні ціни» за період 2013-2014 років чи принципу «витягнутої руки» у період 2015-2019 років), а фіскальний орган спростовує цю обставину альтернативними розрахунками.

Такі розрахунки податковий орган викладає в акті перевірки (фактично, по змісту – це альтернативна документація з ТЦ у порівнянні з тією, яку підготував платник податків). Як і іноземні колеги, представники податкового органу в Україні намагаються повернути так звану «точку прибутку» в Україну. При цьому, розрахунки фіскального органу мають бути підтверджені як такі, що пропонують більш об’єктивний підхід щодо визначення ціни та містять більш обґрунтований висновок щодо зіставності такої контрольованої операції з операціями на ринку.

Основна складність доказування

В тому, що існує цілий ряд законодавчо неврегульованих питань, які передбачають оціночне судження при застосуванні статті 39 Податкового кодексу України. Цей момент може бути використаний як платником податків, так і податковим органом. Основна мета в такому публічно-правовому спорі, це якраз з’ясувати, яка сторона переконливіше обґрунтовує свою методологію. Ситуація ускладнена встановленими в статті 19 Конституції України межами дій державного органу влади і презумпцією правомірності рішень платника податків.

На практиці методологія перевірки цін податковим органом зводиться до декількох основних моментів:

  • оскарження доцільності застосованого бізнесом методу ціноутворення (приклад – постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року у справі № 817/1737/17)
  • зауваження до проведених коригувань (фактично, це аналіз складових розрахунку ціни, застосованої формули (приклад – рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року у справі № 815/673/18);
  • зміна підходу щодо періоду, обраного для розрахунку діапазону цін/рентабельності (прикладом є рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2018 року у справі № 804/1483/18);
  • спростування коректності визначення дати здійснення операцій (як приклад, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2019 року у справі № 826/19192/16);
  • зміна тестованої сторони для цілей методу чистого прибутку;
  • питання до застосованих бізнесом джерел інформації для цілей першого методу (тобто, методу порівняльної неконтрольованої ціни);
  • спростування результатів економічного дослідження та функціонального дослідження, викладених в документації з ТЦ.

Фактично кожна обставина та методологічне питання розрахунку цін мають бути досліджені в спорі по суті ТЦ.

І хоча на підставі статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (КАСУ), обов’язок доказування у спорах щодо оскарження податкових повідомлень-рішень покладається на фіскальний орган, основну доказову базу, як свідчить аналіз перших рішень, долучає до матеріалів справи саме сторона бізнесу.

У свою чергу фіскальний орган, як правило, оперує єдиним доказом – актом перевірки. Рідше можна зустріти подані копії спец запитів і відповіді на них (отримані під час перевірки, а вона може тривати 18 місяців (!) із можливим продовженням 12 місяців).

У декількох спорах податковий орган намагався долучити як належний та достовірний доказ і матеріали, отримані вже після перевірки, в тому числі аналітичні дослідження, скріншоти, які не мали сили доказів, наголошуючи, що ці матеріали мають значення для правильного вирішення справи. Але такі проактивні дії контролюючого органу – це скоріше явище виключне.

Обов’язкові та факультативні

Ця категорія спорів вимагає широкого арсеналу засобів доказування, які закріплені в статті 72 КАСУ, включаючи висновки експертів та покази свідків. Якщо підсумувати, як має виглядати доказова база у спорах по суті з ТЦ, то аналіз судових рішень іноземних судів, дозволяє їх класифікувати наступним чином: обов’язкові та факультативні.

До обов’язкових доречно віднести такі докази.

  • Письмові докази з боку платника податків: повна версія документації платника податків з ТЦ (включаючи, функціональний та економічний аналіз), видруківки кореспонденції, офіційні запити і відповіді за період перевірки щодо питань ТЦ, інші письмові докази, які стосуються  як контрольованої операції, так і всіх обставин щодо їх здійснення (у випадку необхідності, включаючи первинні документи, звіт про контрольовані операції за кожен рік, в якому здійснено донарахування або коригування, інформація із комерційних та відкритих баз даних, яка при складенні документації з ТЦ використовувалися бізнесом.
  • Висновки експерта та покази свідків: особливість цієї категорії  податкових спорів потребує залучення висновків судових експертних установ, а також фахівця у сфері права; не менш доцільним є і покази особи, яка була причетна чи відповідальна до підготовки документації з контрольованої операції  для платника податків. Ці докази якраз важливі в розрізі аналізу економічної складової спору, яку складно зрозуміти без участі фахівця.

Докази від бізнесу, які можна класифікувати як факультативні, фактично стосуються використання будь-якої доступної інформації, яка стосується предмету доказування і підтвердження факту, що ціни в контрольованих операціях знаходилися в межах ринкових. Тобто, це дані відкритих баз даних, веб-сторінок, статистичні дані державних органів, регуляторів ринків, пояснення від третіх осіб щодо ціноутворення.

Окрім проблем із доказовою базою, у поточних спорах ще й постало питання щодо використання Настанов Організації економічного співробітництва та розвитку щодо трансфертного ціноутворення для транснаціональних компаній та податкових адміністрацій (далі – Настанови).

Оскільки це рекомендаційно-методичний міжнародний документ у сфері регулювання трансферного ціноутворення, не є частиною податкового законодавства України та й в цілому не є нормативно-правовим актом. У рішеннях в українських спорах з ТЦ суди апелюють до цих Настанов ОЕСР – на сьогодні доступно 7 таких посилань.

В Настановах викладена філософія чи то пак «суть» регулювання ТЦ. З огляду на дефекти регулювання ТЦ в Україні та постійну зміну підходів законодавця за останні 6 років, цей аспект важливий.

Отож, підсумовуючи тему доказування по ТЦ, зрозуміло, що ця  категорія спорів є непростою і з огляду на відсутність сталої судової практики, а перед сторонами процесу постає цілий ряд питань. Від якості поданих доказів залежить те, наскільки податковий орган чи бізнес зможуть довести об’єктивність розрахунків цін у контрольованій операції. Наразі важлива саме креативність у пошуку та формуванні доказової бази, а також подача доступних письмових пояснень кожної складової: економічного аналізу, фактів щодо контрольованих операцій та ціноутворення, а також специфіки застосування норм права.

Лариса Антощук, адвокат, керівник практики з вирішення податкових спорів KPMG Law Ukraine

© 2020 ТОВ "КПМГ-Україна", компанія, яка зареєстрована згідно із законодавством України, член мережі незалежних фірм KPMG, що входять до асоціації KPMG International Cooperative ("KPMG International"), зареєстрованої згідно із законодавством Швейцарії. Усі права застережені.

KPMG у соцмережах

  • Знайти офіс kpmg.findOfficeLocations
  • kpmg.emailUs
  • КПМГ у соцмережах kpmg.socialMedia
 

Want to do business with KPMG?

 

loading image Запит про послуги KPMG