Джерело: Mind.ua

Частка великих компаній в Україні, що наважуються ламати власні усталені принципи заробітку грошей та запроваджувати інновації, лишається низькою. Принципових змін у бізнес-моделях не відбувається. Такі результати представив Mind спільно з платформою відкритих інновацій RE:ACTOR, компанією KPMG в Україні та за підтримки компанії Asbis у рамках першого в Україні Індексу інноваційності українських компаній – Mind Innovation Index 2019.

Чому ж великі гравці не готові до запровадження нового сучасного підходу та чому варто навчитись Україні, щоб наблизитись до списку інноваційних країн, розповів Mind партнер, керівник напрямку інноваційного розвитку та впровадження нових технологій KPMG в Україні та СНД Костянтин Карпушин.

Компанії зі списку Fortune-500, так само як й економіка розвинених країн, сьогодні знаходяться в епіцентрі змін, поштовхом до яких стали нові технології. Найчастіше йдеться про довгострокові програми розвитку, результатом яких має стати оновлення бізнес-моделей або створення нової моделі зростання економіки. Чому Україна відсутня в цьому списку країн, орієнтованих на інноваційне перезавантаження?

Як налаштуватись на інновації

Проривні технології вже давно піддають сумніву звичні бізнес-моделі та профілі компетенцій. Далекоглядні компанії досліджують, як інновації вплинуть на постачальників, партнерів, співробітників і клієнтів, та переглядають свої стратегії, а уряди розвинених країн все частіше стають стимулом для інновацій в економіці. Резюмуючи результати дослідження Індексу інноваційності українських компаній, можна сказати, що в Україні існує інша тенденція:компанії використовують старі бізнес-моделі, але додаючи до них нові елементи.

Тим часом у разі правильного підходу розвиток інновацій здатний створити десятки тисяч нових робочих місць. Як приклад можна навести досвід Канади: відповідно до звіту CBRE Scoring Tech Talent, тільки у 2016 році в Торонто було створено 22 500 технічних робочих місць, зокрема, у результаті підтримки розвитку нових технологій. Інший приклад: у 2016 році близько 950 транснаціональних корпорацій, розташованих в Індії, разом створили 1200 центрів досліджень та розробок. Щоб просувати підприємництво та зробити Індію лідером в екосистемі стартапів та підприємництва у всьому світі, уряд запустив ініціативу Start-up India. Інноваційний вектор розвитку країни також стає магнітом для зарубіжних інвесторів і створює механізми для вирішення проблеми трудової міграції, яка для України стоїть дуже гостро.

Згідно з дослідженням КPMG «The Changing Landscape of Disruptive Technologies: Tech hubs forging new paths to outpace the competition», США (34% голосів респондентів) і Китай (26% голосів респондентів) продовжують домінувати як країни, що обіцяють нові технологічні прориви, які матимуть глобальний вплив. На них припадає в сукупності 60% світових компаній, що забезпечують прориви в технологіях. На третьому місці Індія – 13%, далі йдуть Японія і Великобританія – 6% кожна.

Трійка лідерів

Сполучені Штати продовжують зміцнювати свої позиції як глобального лідера у сфері технологічних інновацій. У Сполучених Штатах інновації продовжують набирати обертів, оскільки все більше міст бажають повторити успіх Кремнієвої долини. Крім того, багато провідних технологічних компаній, що посідають головні позиції на ринку, розміщують свої штаб-квартири і виробничі потужності в багатьох центрах США, забезпечуючи можливості для економічного зростання. Китай зберіг друге місце, його статус як провідного технологічного новатора продовжує набирати обертів, з огляду на зростаючий успіх китайських технологічних компаній, що розробляють кастомізовані діджитал-продукти і послуги для просунутих китайських споживачів.

Лідери світової технологічної галузі вказують на Індію як країну з найбільшим потенціалом для технологічних проривів. Індія приділяє пріоритетну увагу підтримці підприємництва і культурі інновацій, що зростає.

Варто зазначити, що кожна з країн-лідерів у галузі інновацій – чи то США, Китай або Індія – надає державної підтримки підприємництву і культурі інновацій. Кожна країна має свою концепцію цифровізації: в Японії уряд ініціював програму «Суспільство 5.0», Німеччина має програму «Індустрія 4.0», в Китаї – це «Інтернет+», у США – «Індустріальний інтернет-консорціум».

Як виміряти цінність інновацій

Якщо говорити про критерії та метрики цінності інновацій, то основними показниками для різних регіонів і континентів є прямі комерційні результати: зростання виручки, частка ринку і окупність інвестицій (ROI).

Більшість країн зі списку технологічних лідерів дотримуються низки простих кроків, серед яких державна підтримка НДДКР, податкові пільги, усвідомлення своєї ніші в технологіях та більш масштабна підтримка цих напрямків, забезпечення кадрового резерву і збереження талантів у країні, підтримка підприємництва, створення таких інноваційних проектів, які стануть привабливими для появи іноземних інвесторів-новаторів. У Китаї з'являється більшість підривних бізнес-моделей, які змінюють традиційний уклад галузей і спосіб життя споживачів. Не секрет, що багато хто з цих компаній став лідерами ринку: Alibaba (електронна комерція), Tencent (соціальні мережі), Didi Chuxing (транспорт), Lufax і Zhong An (fintech). Важлива роль у цьому процесі належить уряду Китаю, який заснував низку національних та регіональних наукових і технологічних премій за інновації. Одним із стимулів до інноваційного розвитку стала реалізація «Національного довгострокового плану розвитку науки і техніки (2006–2020 роки)». При цьому місцеві органи влади щорічно збільшують свій внесок в інноваційне зростання країни. Японські банки одними з перших у світі зважилися на повноцінну технологічну революцію: три найбільших японських банки оголосили, що в найближчі декілька років скорочуватимуть загальну кількість робочих місць у Японії на більш ніж 32 000 у зв'язку з новими технологіями. Робототехнічні технології розглядаються менеджментом як ефективне вирішення завдань щодо усунення недоліків і вивільнення більшої кількості часу для креативу співробітників.

На кого рівнятись Україні

Для України був би цікавий досвід Кореї. Сильна залежність від експорту великих технологічних компаній (близька до 90%) чинить тиск на економіку. Для диверсифікації її технологічної галузі та створення умов, в яких малі й середні компанії з творчими ідеями могли б рости і конкурувати на світовому ринку, уряд створив Президентський комітет з четвертої промислової революції «I-Korea 4.0». Його мета – створити умови для підвищення продуктивності та конкурентоспроможності національних галузей завдяки інтелекту, інноваціям, інклюзивності та взаємодії. Уряд Кореї планує до 2022 року виділити $2 млрд на проекти НДДКР, щоб підготуватися до четвертої промислової революції.

В Україні ситуація виглядає інакше. Згідно з дослідженням «Mind Innovation Index 2019: штучний інтелект, але піратський софт», яке було проведено виданням Mind.Ua за підтримки КPMG Україна, більшість компаній все ще не готові і не планують найближчим часом проводити принципові зміни в своїх бізнес-моделях. Інновації обмежуються впровадженням нових технологій виробництва, автоматизацією завдань, навчанням персоналу новим навичкам, зміною підходу до маркетингу і комунікацій. І хоча завдяки цьому вдається істотно поліпшити фінансові показники, в довгостроковій перспективі такий підхід загрожує відкиданням української економіки далеко назад порівняно з країнами-лідерами у сфері інновацій та проривних технологій. Погана новина полягає ще і в тому, що найнижчий індекс інноваційності в Україні мають державні або колишні державні компанії: «Укрзалізниця», «Укренерго», «Укргазвидобування», Укргазбанк, Укрексімбанк. Часто саме вони є лідерами ринку і відповідно створюють правила гри на ньому. З цієї ж причини відсутність в цьому секторі інноваційності стримує розвиток не тільки окремих галузей, але й економіки в цілому. Хороший шанс діджиталізувати процеси дає європейський вектор України. Зокрема, для держкомпаній в таких галузях, як енергетика і нафтогаз, поштовхом до цифровізації стала перспектива виходу на ринки Європейського союзу. Однак без масштабних змін регуляторної системи, пріоритетів уряду та широкої кооперації влади з бізнесом не варто очікувати реальних серйозних змін. Питання не тільки в податковому полі або субсидуванні, а й в освіті, цифрових навичках населення. Не варто забувати, що серед головних причин, що стоять за рекордним рівнем інвестицій у британські технологічні фірми, не лише лондонська фінансова і сервісна індустрія, мультикультуралізм та стабільна правова система, а й наявність талантів, розвинена екосистема консультантів і першокласні університети. Свого часу Великобританія навіть інвестувала значні бюджетні кошти на розробку курсів дистанційного навчання населення цифровим навичкам. Відповідаючи на питання, чи хочемо ми плестися в хвості технологічного інноваційного розвитку світової економіки, варто почати зміни у власних компаніях. Ми повинні самі ставати тими змінами, які ми бажаємо бачити в Україні. Це стимулюватиме і колег по ринку до розвитку, і конкурентів, і уряд – замислитися про нові кроки назустріч інноваційному розвитку України.