Відповідно до обставин справи, податкові органи стверджували, що платником податків безпідставно віднесено до неоподатковуваних операцій суми по транспортним операціям з постачання послуг з перевезення (переміщення) вантажів транзитом через митну територію України. На думку, податкових органів такі транспортні операції не підпадають під категорію транзитних та не звільняються від оподаткування, оскільки позивачем здійснено операції з міжнародного перевезення вантажів, які мають оподатковуватись за нульовою ставкою, по всьому маршруту перевезення вантажів в цілому, без поділу його на відрізки в межах митної території України та поза її межами. У зв’язку із зазначеним, платник податків порушив вимоги статті 199 Податкового кодексу України та неправильно визначив частку використання сплаченого ПДВ за придбаними товарами (послугами) між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями.

Верховний Суд не підтримав позицію податкових органів на підставі наступних аргументів.

Податковим законодавством передбачено різні правові режими оподаткування ПДВ послуг щодо перевезення вантажів транзитом через Україну та послуг щодо міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом. П. 197.8 ст. 197 Податкового кодексу України («ПКУ») регулює оподаткування операцій з постачання послуг з перевезення вантажів транзитом через митну територію України і такі операції звільняються від оподаткування, натомість пп. 195.1.3 п. 195.1 ст. 195 ПКУ регулює оподаткування операцій з постачання послуг з міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом і такі операції підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою. При цьому, суд зазначає, що чинне законодавство України не встановлює обмежень щодо здійснення міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом із застосуванням митного режиму «транзит» через митну територію України. Податковим законодавством також не встановлено обмежень, щодо одночасного застосування різних режимів оподаткування ПДВ в межах надання послуг з перевезення.

Норми чинного законодавства також не містять обмежень відносно того, що з операцій з міжнародного перевезення вантажів, що оподатковуються за нульовою ставкою, неможливе виокремлення операцій з транзитного перевезення через митну територію України, що звільнені від оподаткування.

Верховний Суд зазначив, що послуги з транзитного перевезення вантажів можуть здійснюватися виключно територією України між двома пунктами або в межах одного пункту пропуску через державний кордон України, тобто міжнародне перевезення товарів в межах митної території України є транзитним перевезенням, і такі операції звільнені від оподаткування. Натомість, перевезення вантажів автомобільним транспортом на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) за межами державного кордону України до пункту (місця) їх пропуску через державний кордон України (митне оформлення режиму транзит, митна територія України) і з пункту (місця) їх пропуску через державний кордон України до пункту призначення (доставки) за межами державного кордону України не можуть розглядатися як транзитні перевезення через територію України, такі перевезення є міжнародними та мають оподатковуватись за нульовою ставкою. 

Дар`я Кузнецова, консультант, KPMG в Україні