Практика визнання господарських операцій «фіктивними» - KPMG | UA
close
Share with your friends

Практика визнання господарських операцій «фіктивними»: позиція Верховного Суду України

Практика визнання господарських операцій «фіктивними»

Питання реальності господарських операцій, здійснених платниками податків, не втрачають своєї актуальності, оскільки податкові органи доволі часто оскаржують формування податково кредиту з ПДВ та витрат для цілей формування об’єкту оподаткування податком на прибуток за так званими «фіктивними» або «безтоварними» операціями.

За цією темою

Практика визнання господарських операцій «фіктивними»: позиція Верховного Суду України

Питання реальності господарських операцій, здійснених платниками податків, не втрачають своєї актуальності, оскільки податкові органи доволі часто оскаржують формування податкового кредиту з ПДВ та витрат для цілей формування об’єкту оподаткування податком на прибуток за так званими «фіктивними» або «безтоварними» операціями.

У зв’язку з цим, платникам податків важливо розуміти правову позицію українських судів щодо мотивів прийняття або відхилення доводів податкових органів, якими обґрунтовується фіктивність господарських операцій.

Зокрема, знання позиції судів щодо «фіктивності» операцій за тих чи інших обставин уможливлює для платників податків своєчасне виявлення податкових ризиків та заохочує вживати заходи для їх попередження або зниження.

Отже, на що звертає увагу Верховний Суд України при дослідженні питання фіктивності операцій у своїх останніх рішеннях:

  • Суди мають критично оцінювати достатність доказів, наданих податковими органами, для обґрунтування висновків про фіктивність операцій платника податків. Окрім того, Верховний Суд України звертає увагу на такі додаткові обставини, що підтверджують реальний характер постачання, як наявність фактичної можливості постачати товари/ послуги та наявність ділової мети у здійсненні господарських операцій.

Зокрема, зважаючи на те, що в штаті платника податків були відсутні кваліфіковані працівники, необхідні для здійснення будівельних робіт, Верховний Суд України у Постанові у справі № 816/1118/17 від 18 грудня 2018 року визнав, що послуги, отримані платником податків та підтверджені належними первинними документами, мали господарську мету та мали реальний характер. Рішення податкових органів про донарахування зобов’язань з ПДВ та податку на прибуток (включаючи відповідні штрафи) було скасоване.

Також, в Постанові Верховного Суду України у справі 815/5938/17 від 11 грудня 2018 року судом було встановлено, що контрагенти платника податків фактично мали ресурси та можливість надання послуг платнику податків. Що, у поєднанні з належно складеними первинними документами, свідчить про реальність таких послуг. Доводи податкових органів про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів без інших фактичних даних, що можуть свідчити про фіктивність операцій, були відхилені судом. Рішення податкових органів про донарахування зобов’язань з ПДВ та відповідних штрафів було скасоване.

Окрім того, в Постанові Верховного Суду України у справі 815/4992/16 від 20 грудня 2018 року судом було встановлено, що постачання товарів підтверджується належно складеними первинними документами. Зважаючи на це, доводи податкових органів про неможливість відслідкувати весь ланцюг постачання товарів були відхилені (зокрема, у відношенні до третіх осіб, з якими платник податків не здійснював господарських операцій), оскільки відсутні інші дані, що підтверджували б нереальний характер постачань, здійснених платником податків. Рішення податкових органів про донарахування зобов’язань з ПДВ та відповідних штрафів було скасоване.

  • В той же час, за наявності інформації, що в своїй сукупності свідчить про неможливість постачання товарів/ послуг контрагентом платника податків, первинні документи не можуть бути визнані такими, що підтверджують здійснення господарської операції.

Зокрема, в Постанові Верховного Суду України у справі 815/288/18 від 21 грудня 2018 року судом було встановлено, що контрагент платника податків фактично не міг здійснити поставку товарів (контрагент фактично не мав можливості постачати такі товари, оскільки відсутній фактичний рух активів, такий контрагент не імпортував товари, які надалі постачалися, а також відсутні інші документи, що підтверджують походження придбаних платником податків товарів). Доводи платника податків про неможливість здійснення перевірки походження товару у своїх контрагентів були відхилені судом. Рішення податкових органів про донарахування зобов’язань з ПДВ та відповідних штрафів було визнане правомірним.

Також, в Постанові Верховного суду у справі № 820/2616/18 від 21 грудня 2018 року судом було зазначено, що суди мають належним чином дослідити, чи підписувалися документи посадовими особами, якщо наявна інформація про заперечення вказаними особами факту підписання документів, якими підтверджується постачання товарів. Рішення податкових органів про донарахування зобов’язань з ПДВ та відповідних штрафів було визнане правомірним. Аналогічна позиція міститься в Постанові Верховного суду України у справі № 820/792/18 від 21 грудня 2018 року (справу відправлено на новий розгляд).

Таким чином, можна зробити висновок, що спори про фіктивність господарських операцій залишатимуться актуальними для платників податків. Тому, вказане питання потребує уваги платників податків для попередження та зниження ризиків, пов’язаних з цим.

У разі виникнення питань щодо підтвердження реальності господарських операцій Вашої компанії чи сумнівів щодо позиції Вашої компанії з цього питання, звертайтеся до фахівців KPMG в Україні. Ми будемо раді відповісти на питання та допомогти Вам!

 

KPMG у соцмережах

  • Знайти офіс kpmg.findOfficeLocations
  • kpmg.emailUs
  • КПМГ у соцмережах kpmg.socialMedia
 

Want to do business with KPMG?

 

Запит про послуги KPMG