Джерело: НВ Бізнес

Приватизація є однією з ключових вимог МВФ для надання Україні наступного фінансового траншу. З одного боку, це стимулююча вимога, оскільки без приватизації, разом із низкою інших реформ, Україні не варто очікувати суттєвих інвестицій. З іншого боку, ці дії є вимушеними, оскільки без допомоги МВФ Україна не зможе розплачуватися за своїми зовнішніми боргами. Проте залишається відкритим питання, як буде проведена приватизація технічно: чи це буде здебільшого для внутрішніх гравців ринку, чи все ж будуть створені умови для залучення міжнародних інвесторів?

Слід зазначити, що в цілому приватизація підприємств держсектору є давно очікуваним кроком. В Україні частка державного сектору в економіці, за даними 9 місяців 2017 року, складає 14.5 %. Кількість суб’єктів державного сектору економіки за даними Фонду державного майна України за 9 місяців 2017 року становила 3703 одиниці, з них близько половини взагалі не здійснює діяльність, а більшість діючих підприємств є збитковими. Лише 15 із 44 найбільших державних підприємств провели аудит фінансової звітності за 2016 рік відповідно до МСФЗ. Дані факти свідчать про те, що рівень належного контролю за діяльністю держпідприємств є вкрай низьким, а держава не є ефективним інвестором.

Співвідношення між державним та приватним сектором в будь-якій країні не є сталою величиною і залежить від поточного економічного стану в країні та кон’юнктури ринку. Але враховуючи те, що кількість держпідприємств в економіці України є одним із найвищих у світі, приватизація більшості підприємств (окрім компаній, які мають стратегічне значення та/або виступають природніми монополіями) є необхідною. Такий крок дозволить здолати корумповані схеми та підвищить рівень ефективності та прозорості функціонування підприємства, впровадити міжнародні підходи до корпоративного управління, налагодити систему контролів та фінансової звітності, підвищити рівень капітальних інвестицій в основні засоби, більшість яких на держпідприємствах застаріла.

У той же час необхідність продажу держактивів співпадає і з зацікавленістю закордонних інвесторів щодо участі у приватизації в Україні. Зокрема, мова йде про енергетичний сектор. Міжнародні компанії давно очікували від держави чіткий та прозорий механізм приватизації, а також гарантії захисту викуплених об’єктів. Позитивним сигналом для ринку є також готовність ЄБРР долучитися до процесу приватизації в Україні як за допомогою технічної та фінансової підтримки, так і входженням в капітал держкомпаній у ролі міноритарного акціонера з майбутнім відчуженням своєї частки новому бенефіціару із приватного сектора. Варто відзначити, що ЄБРР разом з Міжнародною фінансовою корпорацією (IFC) будуть залучені як міноритарні акціонери (20% капіталу) в двох державних банках Ощадбанк та Укрексімбанк впродовж 2018-2019 років. Державна частка банківського сектору України на сьогодні складає 55%, у ближчі п’ять років Міністерство фінансів планує її скоротити до 24% - Укргазбанк і ПриватБанк планують продати в 2020 році та 2022, відповідно. Перші кроки в приватизації банків були здійсненні ще минулого року – Український банк реконструкції та розвитку був проданий китайській біржі Bohai Commodity за 82,8 мільйонів гривень.

Новий закон про приватизацію у цьому контексті можна вважати великим проривом у відносинах із міжнародними інвесторами. Адже тепер приватизація буде здійснюватися за англійським правом для всіх інвесторів і у разі виникнення спірних питань інвестор може звертатись в міжнародний комерційний арбітраж. У світовій практиці англійське право найчастіше обирають як переважне, оскільки норми англійської правової системи найбільш ефективно регулюють відносини між сторонами та не залишають можливостей для корупційних зв’язків із суддями.

За новим законом всі об’єкти діляться на дві групи: великі підприємства, тобто зі статутним капіталом більше 250 млн грн, та малі. Малі підприємства будуть виставлені на аукціон, в той час як приватизацію великих підприємств тепер будуть курувати незалежні радники. В список об’єктів, виставлених на приватизацію в 2018 році, увійшли декілька великих компаній, а саме: ОПЗ, Центренерго Сумихімпром, Оріана, мажоритарні пакети п’яти обленерго, Криворізька теплоцентраль, Турбоатом, Азовмаш. Так, радником в процесі приватизації Центренерго було обрано консорціум з компанії великої четвірки, міжнародної юридичної компанії та української інвестиційно-банківської компанії. Від радників очікується виконання ролі «модератора» всього процесу, а саме: підготовка методики та стратегії продажу, забезпечення проведення аудитів, підготовка фінансової моделі, визначення інвестиційної привабливості підприємства та шляхів реструктуризації заборгованості, визначення стартової ціни та здійснення пошуку потенційного інвестора. Інвестору важливо розуміти правила гри, отримати прописаний чіткий механізм роботи. За посередництва радника інвестори зможуть почувати себе більш захищено і зможуть «розмовляти однією мовою» з об’єктом та продавцем.

Проте є кілька причин, через які навіть зацікавлені у приватизації міжнародні інвестори не будуть брати участь у «розпродажі» держпідприємств, зокрема, енергетичного сектору. Перш за все, наразі цей ринок розподілено між VS ENERGY, власниками якої є російські бізнесмени, а також групами Костянтина Григоришина, Ігоря Коломойського, братів Суркісів та Ігоря Кононенка. Минулого року компанія Ornex, що входить до групи «СКМ» Ріната Ахметова, викупила міноритарні пакети акцій (25%) п'яти підконтрольних «СКМ» енергопідприємств. Купівля міноритарного пакету акцій, який не зможе блокувати рішення правління підприємства, не буде перспективним з управлінської точки зору для міжнародних інвесторів. Тому можна ствердно говорити, що міжнародні компанії будуть із обережністю підходити до участі в аукціонах.

Ще одним питанням, яке буде негативно впливати на хід майбутньої приватизації, є відсутність заборони брати участь в цьому процесі гравцям, в структурі власності яких до 50% належить компаніям, зареєстрованим у країнах так званого «чорного списку» FATF. Іншими словами - в офшорах. Це збільшує ризики олігархічного розподілу підприємств стратегічного значення між існуючими олігархічними групами, а також дає доступ до українського ринку компаніям – представникам держави – агресора.

Зважаючи на вказані ризики, важко з впевненістю казати, що приватизація 2018 – 2019 років стане результативною. Враховуючи, що навіть за високих інвестиційних ризиків попередній рік продемонстрував тенденцію збільшення обсягу прямих іноземних інвестицій (зокрема, сукупний акціонерний капітал нерезидентів на 1 жовтня 2017 року становив 39,719 млрд. дол., що на 5,5%, більше від показника на початок року), вважаємо, що, за умови прозорості процесу приватизації, результат буде позитивним.

Зважаючи на довготривалі спроби приватизації державних активів у минулих роках, найбільш сприятливих умов можна ніколи не дочекатись. Але успішність проведення великої приватизації буде великою мірою залежати від успішності проведення головних реформ – створення антикорупційного суду, реформи землі.

І наостанок. Приватизація не є універсальним шляхом до успіху. Її варто розглядати лише як один із важелів оптимізації роботи державних підприємств. Так, у Франції, Англії та інших країнах після глобальної приватизації активів була проведена часткова їх націоналізація. Тобто такі процеси мають так званий циклічний характер.  

 

Підпишіться на розсилку новин KPMG в Україні. 

Підпишіться на нашу сторінку Facebook.