close
Share with your friends

В Україні набув чинності закон про уточнення визначення лізингової операції

Документ визначає, що лізингова операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) – це передача основних засобів у володіння та користування фізичним та/або юридичним особам (лізингоодержувачам) за плату на визначений строк. Лізингові операції здійснюються у вигляді оперативного лізингу, фінансового лізингу, операцій зі зворотного лізингу.

Оперативний лізинг (оренда) - це операція юридичної чи фізичної особи (лізингодавця/орендодавця), за якою лізингодавець/орендодавець передає іншій особі (лізингоодержувачу/орендарю) основні засоби, придбані або виготовлені лізингодавцем/орендодавцем, на умовах інших, ніж ті, що передбачаються фінансовим лізингом.

Лізинг вважається фінансовим, зокрема, якщо сума лізингових платежів, зазначених у договорі лізингу на момент укладення такого договору, дорівнює первісній вартості об'єкта лізингу або перевищує її.

Об'єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менш як 75% його первісної вартості, а лізингоодержувач зобов'язаний на підставі лізингового договору та протягом строку його дії придбати об'єкт лізингу з подальшим переходом права власності від лізингодавця до лізингоодержувача за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі.

Крім цього, у законі визначається, що зворотний лізинг – це операція, що здійснюється фізичною чи юридичною особою і передбачає продаж основних засобів фінансовій установі (лізингодавцю) з одночасним зворотним отриманням таких основних засобів такою фізичною чи юридичною особою (лізингоодержувачем).

Джерело: Закон України від 01.07.2021 № 1605-IX.

Роботодавці нараховують ЄСВ на вартість дарунків для працівників

ГУ ДПС у Харківській області пояснило, чи буде базою нарахування ЄСВ вартість подарунків, безоплатно переданих роботодавцем працівникам (наприклад, до ювілейних та пам'ятних дат, як у грошовій, так і натуральній формі).

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, які використовують працю ФО на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з ФОП, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань).

Згідно з п.1 частини першої ст. 7 Закону № 2464 базою нарахування ЄВ для зазначених платників є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 108/95-ВР).

Статтею 1 розд. 1 Закону № 108/95-ВР визначено, що заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому вираженні, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні єдиного внеску передбачено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5 (далі – Інструкція № 5).

Так, згідно з п.п. 2.3.2 п. 2.3 розд. 2 Інструкції № 5 одноразові заохочення працівникам підприємства, не пов’язані з конкретними результатами праці (наприклад, до ювілейних та пам’ятних дат, як у грошовій, так і натуральній формі), належать до фонду додаткової заробітної плати.

Вартість подарунків до ювілейних та пам’ятних дат, безоплатно переданих роботодавцем працівникам, які не перебувають у трудових відносинах з підприємством, належать до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці, а саме: є сумою благодійної допомоги, виплаченої особам, які не перебувають у трудових відносинах з підприємством (п. 3.32 розд. 3 Інструкції № 5).

Таким чином, вартість подарунків, безоплатно переданих працівникам (наприклад, до ювілейних та пам’ятних дат, як у грошовій, так і натуральній формі), є базою нарахування ЄВ лише у разі перебування їх у трудових відносинах з роботодавцем.

Джерело: Головне управління ДПС у Харківській області.

З 1 серпня набувають чинності зміни до форми та змісту розрахункових документів

З 1 серпня 2021 року набувають чинності нові вимоги до форми та змісту розрахункових документів, які формують реєстратори розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Зміни до форми та змісту розрахункових документів (чеків РРО/ПРРО) стосуються обов’язкової наявності в них:

  • відображення найменування суб’єкта господарювання;
  • зазначення валюти операції;
  • найменування платіжної системи;
  • QR-коду (за наявності).

ДПС наголошує, що QR-код це не обов’язковий реквізит у чеку, але має містити у собі обов’язкову інформацію за наявності в чеку та покликаний спростити процедуру надсилання на абонентський номер та/або адресу електронної пошти споживача фіскального чека продавцем.

У разі наявності QR-коду у фіскальному чеку сам QR-код має містити в собі таку обов’язкову інформацію:

  • код автентифікації повідомлення (МАС) цього чеку;
  • дату та час здійснення розрахункових операцій;
  • фіскальний номер касового чека/фіскальний номер електронного касового чека в межах зміни;
  • суму розрахункової операції;
  • фіскальний номер РРО/ПРРО, на якому він сформований.

Порушено термін реєстрації ПН при отриманні послуг від нерезидента: як задекларувати ПДВ?

ДПС в Одеській області повідомляє, що відповідно до п. 208.2 ПКУ отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок за основною ставкою податку або за ставкою 7% для послуг, визначених абз. 4 - 6 пп. «в» п. 193.1 ПКУ, на базу оподаткування, визначену згідно з п. 190.2 ПКУ.

При цьому отримувач послуг – платник податку у порядку, визначеному ст. 201 ПКУ, складає податкову накладну із зазначенням суми нарахованого ним податку, яка є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту у встановленому порядку.

Така податкова накладна підлягає обов’язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН).

Згідно із п. 187.8 ПКУ датою виникнення податкових зобов’язань за операціями з постачання нерезидентами суб’єктам господарювання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України є дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в ЄРПН.

Для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається податкова накладна, складена платником за такими операціями та зареєстрована в ЄРПН, податкові зобов’язання за якою включені до податкової декларації відповідного звітного періоду.

Враховуючи викладене, платник ПДВ при отриманні на митній території України послуг від нерезидента на дату, визначену п. 187.8 ПКУ, зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ, скласти податкову накладну, включити цю податкову накладну до складу податкових зобов’язань того звітного періоду, на який припадає дата виникнення податкових зобов’язань з ПДВ за такими операціями, та зареєструвати її в ЄРПН. Така, своєчасно зареєстрована в ЄРПН, податкова накладна є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту у періоді її складання.