skasuvannya-moratoriyu-na-prodazh

Скасування мораторію на продаж сільгоспземель

  • Максим Завальний, Автор |

Скасування мораторію на продаж сільгоспземель: «туманні» перспективи, потенційні вигоди і підводне каміння

Історично аграрний сектор України був і є однією з основних галузей економіки України, істотно впливаючи як на пов'язані галузі, так і на економіку країни в цілому. Причиною тому є унікальне поєднання колосальних природних ресурсів і практично необмеженого людського потенціалу, які разом створюють ідеальні умови для розвитку агропромислового комплексу в Україні і міцно закріпили за Україною почесне звання «житниця Європи».

Вельми красномовною є інформація і про показники агропромислового сектора в Україні, які публікуються Державною службою статистики України («Держстат») (хоча ця інформація і показники можуть не повною мірою відображати реальну ситуацію, оскільки вони ґрунтуються лише на добровільно наданій статистичній звітності). Так, згідно з даними Держстату, обсяг вирощуваних зернових культур протягом останніх 5 років не опускався нижче 60 мільйонів тонн на рік, що є рекордним показником за всі роки незалежності України. Вражає також рівень зростання капітальних інвестицій в сільське господарство в Україні - так, тільки за 2016 і 2017 роки обсяги таких інвестицій виросли на 114 відсотків, що можна вважати свого роду «лакмусовим папірцем» інвестиційної привабливості агропромислового комплексу України. Водночас, можна досить обґрунтовано стверджувати, що в реальності ці показники можуть бути ще вищими, оскільки не всі українські компанії з усією відповідальністю ставляться до підготовки і подання статистичної звітності Держстату.

Більш того, навіть ті статистичні показники зростання агропромислового комплексу України, що відслідковуються, могли б бути ще більш вражаючими, якби не діючий мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення. Зазначений мораторій діє в Україні з 2002 року і був введений разом з набуттям чинності Земельного кодексу України («ЗКУ») як тимчасовий механізм захисту від хаотичного продажу землі. Однак, на практиці, мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення і досі діє, існуючи в перехідних положеннях ЗКУ, позбавляючи таким чином права на повноцінне розпорядження своїми земельними ділянками сотні і тисячі українських та іноземних інвесторів.

Слід зазначити, що саме існування мораторію суперечить не тільки принципам ринкової економіки, але й порушує права людини як такі. До такого висновку, зокрема, дійшов Європейський суд з прав людини («ЄСПЛ») у справі «Зеленчук і Цицюра проти України», рішення за якою було винесене 22 травня 2018 р. У цьому рішенні ЄСПЛ дійшов висновку, що діючий мораторій на продаж сільськогосподарських земель в Україні порушує права людини, оскільки безпосередньо порушує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Європейську конвенцію з прав людини) («Конвенція»), ратифіковану Україною ще в далекому 1997 році. Зокрема, у статті 1 Першого (Додаткового) протоколу до Конвенції сказано, що кожна людина має право володіти своїм майном і не може бути позбавлена свого майна інакше ніж в інтересах усього суспільства і тільки в особливих випадках.

Важко швидко згадати і назвати ще хоча б одну європейську або будь-яку іншу країну з розвиненою ринковою економікою, в якій би існували подібні обмеження на розпорядження землями сільськогосподарського призначення. Цей факт «вигідно» відрізняє Україну від інших юрисдикцій в очах потенційних інвесторів, які все ще небезпідставно сприймають Україну як країну з «радянськими» підходами, порядками і правилами.

ЗКУ передбачає, що, починаючи з 1 січня 2019 р., в Україні повинен був почати діяти Закон України «Про обіг земель сільськогосподарського призначення», який, однак, так і не був прийнятий до кінця 2018 року. Зазначений законопроект передбачає, зокрема, можливість вільного обігу земель сільськогосподарського призначення, з чого випливає, що і фізичні, і юридичні особи нарешті зможуть повною мірою розпоряджатися своїми земельними ділянками (зокрема, юридичні особи зможуть, врешті-решт, придбати землі сільськогосподарського призначення у володіння), а інвестори - не тільки вкладати кошти в розвиток агробізнесу в Україні, а й будувати повноцінний бізнес з портфелем активів, зрозумілим для всіх, а також забезпечити захист і збереження свого бізнесу (наприклад, зникне або, принаймні, істотно знизиться кількість випадків, коли агрокомпанії будуть змушені буквально «перекуповувати» орендодавців-власників землі у своїх конкурентів).

Більше того, 20 січня 2018 р. Верховна Рада України затвердила продовження мораторію як мінімум до 1 січня 2020 р.

Що могло б дати скасування мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення українській економіці крім «хаосу», якого так боїться український законодавець?

Зі скасуванням мораторію інвестиційна привабливість агросектора України безсумнівно отримає відчутний поштовх і заграє новими барвами як для українських, так і для іноземних інвесторів. Перш за все, саме та частина інвестспільноти, в якій Україна є настільки зацікавленою, а саме великі іноземні інвестори, які можуть привести в Україну не тільки великі гроші, але і накопичені знання, навички, вміння і колосальний досвід, яких так не вистачає українському агропромисловому комплексу, отримає впевненість у завтрашньому дні, а не буде залежати від якості відносин з українськими орендодавцями при створенні довгострокових сільськогосподарських проектів або супутньої інфраструктури.

До речі, міжнародні фінансові інституції давно виступають за скасування мораторію. Зокрема, Міжнародний валютний фонд зазначив скасування мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення як одну з пріоритетних вимог для продовження програми макрофінансової допомоги Україні. Однак, як показує практика, міжнародні фінансові інститути чинять явно недостатній тиск на Україну для прийняття важливого політичного рішення щодо скасування мораторію.

Не менш важливими є й інші наслідки скасування мораторію. Наприклад, позиковий капітал - це один з основних драйверів швидкого екстенсивного зростання бізнесу (в тому числі, аграрного), а скасування мораторію, в свою чергу, дозволить агрокомпаніям швидко і з мінімальними зусиллями залучати позикові кошти під заставу власних оброблюваних сільськогосподарських угідь, коли така необхідність виникатиме.

Водночас, у законопроекті, що розглядається, існує низка суттєвих недоліків, які залишають добре знайомий нам присмак невизначеності після його прочитання. Так, проект Закону України «Про обіг земель сільськогосподарського призначення» передбачає обмеження на придбання сільськогосподарських земель іноземними фізичними особами аж до 2030 року, а іноземні юридичні особи зовсім відсутні в списку тих, хто може купувати землю в Україні. Більш того, порядок проведення електронних торгів, запропонований цим законопроектом, є непрозорим і незрозумілим. Як наслідок, запитань щодо існуючого законопроекту залишається набагато більше, ніж відповідей на нагальні питання операцій з землею сільськогосподарського призначення в Україні. Він явно потребує істотного доопрацювання і уточнень, щоб у майбутньому можна було уникнути невизначеності, яка так лякає інвесторів. Можливо, саме на це і буде витрачений рік, на який український законодавець подовжив дію мораторію. У всякому разі, багато хто має такі надії, але чи судилося їм справдитися?

У підсумку, позитивним є сам факт того, що розмови про скасування мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення перестали бути просто розмовами, а втілилися в реальні законопроекти з окресленим законодавцем баченням системи купівлі-продажу сільськогосподарських земель в Україні. Тепер важливо не допустити таких двох сценаріїв:

(1)  «відкласти набезрік» ініціативи щодо скасування мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення в Україні зі щорічним продовженням терміну мораторію «під ялинку»;

(2)  прийняття непрацюючого, безперспективного і незрозумілого механізму операцій з землею сільськогосподарського призначення в Україні замість довгоочікуваних вдосконалень і зрушень вперед у цьому питанні, який законодавець міг би використати як хороший привід для того, щоб нічого не змінювати ще як мінімум з десяток років.